ляних років. Справді, наша людська уява надто слаба, щоби можна уявити собі як слід цю безмежну віддаль! Одначе зірки, що творять наш зоряний світ, не уложені рівномірно: вони згуртовані у більші і менші гуртки і громади, по кільканайцять, кількадесять, кількасот або й кілька тисяч зірок, які називаються зоряними роями. Хтож з нас не бачив, як в гарну літну днину вилітає рій пчіл із вулія? Густою хмарою вилітають пчілки із своєї домівки, а в тій хмарі метушня і гамір! Кожна комашка мечеться на всі сторони, одна переганяє другу, а всі літають у шаленому круговороті. Та мимо цього цілий рій посувається скоро в одному напрямі, зміряючи до місця нового тимчасового осідку. Подібно діється і з зоряним роєм. Зірки такого роя не стоять спокійно на одному місци: вони з ріжною скорістю порушуюються в ріжні сторони, одні переганяють других, інші віддалюються від себе, інші знов зближуються до себе, та попри те все цілий рій тих зірок сунеться постійно в одному напрямі. Скорість цього руху дуже ріжнородна, бо виносить від одного до пятьсот кільометрів на одну секунду, та загал зірок, в їх числі і наше Сонце, порушуються із скорістю приблизно 20 кільометрів на одну секунду! З цього ми бачимо, що так звані „постійні“ зірки, які виглядають мов золоті цвяшки понабивані на небесному склепінню, в дійсности не стоять на одному місци, а заєдно змінюють своє положення посеред всесвітнього простору. Розуміється, що ізза безмежного віддалення зірок, ми цього руху зірок зауважити не можемо, та вчені мають дуже дотепні прилади й способи, щоби його доглянути й обчислити. Та всеж таки всі згадані зоряні рої творять одну спільну громаду зір. Ця хмара безлічи сонць має постать велитенської плесканки, в якій всі згадані зоряні рої утворюють могутний, слимаковато скручений вал. Зоряні рої, які утворють цю велитенську зоряну хмару, загалом неправильного виду але ті рої, що є на самому обводі зоряної хмари, понайбільше мають вид кулистий і через те їх називають круглими роями. Деякі з них є на обводі нашої зоряної хмари, та найбільше тих круглих роїв є, так сказатиб, на самому кінци нашої зоряної хмари, там вони збитим гуртом сягають далеко у безмежний, всесвітний простір так, що найдальші з них віддалені від нас до 300 тисяч літ світла, а може навіть і більше. А всі ці круглі рої зірок, яких начислюють тепер до сотні, це властиво окремішій зоряні світи, хоч що правда не дуже ве-
