заєдно чергуються із собою. Крім цього наша Земля кружить безупину кругом нашого Сонця, все по тій самій дорозі та все в одну сторону, начебто вона була привязана до нього якимсь невидимим ланцюхом, у віддаленні около 150 міліонів кільометрів, себто 20 міліонів миль. Значить, колиб ми хотіли залетіти до Сонця яким літаком, що летить два рази скорше від поспішного поїзду, то требаби летіти приблизно сто літ без перестанку день і ніч, щоби вкінці залетіти до цеї мети. Розуміється, що це неможливо, але таке обчислення дає нам спромогу зрозуміти ясно, як дуже далеко від нас до нашого Сонця. У такому то віддаленні наша Земля кружить довкруги Сонця так швидко, що по році вона вертає знов назад на те місце, де була перед роком. Ця дорога довга майже на 940 міліонів кільометрів, себто 125 міліонів миль. Щоби у протягу одного року зробити таку велику дорогу, наша Земля мусить гнати зі скорістю майже 30 кільометрів на кожну секунду, на кожну хвилиночку. Колиби ми літаком могли й хотіли тією самою дорогою облетіти довкруги нашого Сонця, то ми мусілиби летіти більш як 600 літ, день і ніч без упину! Чи хто з нас зваживбися на таку шалену дорогу? Навіть колиб наш літак був так уладжений, що в ньому можнаби вигідно жити, ми за ціле наше життя не переїхалиб навіть і десятої частини цеї дороги, а наш літак, по більш як півтисячлітній мандрівці, хиба тільки з нашим трупом, вернувби назад, на те місце, звідкіля виїхав перед 600 літами! По такій-то безмежній дорозі кружить наша Земля довкруги нашого Сонця і таку-то довгу дорогу пробігає вона у протягу одного року!
Та наша Земля не одинока крутиться оттак довкруги Сонця посеред всесвітнього простору, бо має вона багато товаришів долі й недолі, які разом з нею ділять її судьбу. Перш за все, крім нашої Землі, є ще сім інших всесвітних тіл, які так як наша Землиця кружать довкруги нашого Сонця. Ці посестри нашої Землі ми називаємо планетами або нестійними зірками, через те, що деякі з них ми бачимо на зоряному небі в виді зірок, які відріжнюються від звичайних зірок тим, що заєдно змінюють своє положення. Мабуть і нетреба згадувати, що всі непостійні зірки або планети, так само як і наш місяць, світять світлом не своїм власним, а позиченим від Сонця, якого проміння відбиваються мов від зеркала від їхньої поверхні. Оттак враз із нашою Землею кругом нашого Сонця
