Сторінка:Ivan Ohienko Bible.djvu/1026

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана

1022

Плач Єремії 3

Госпо́дь нас карає за наші гріхи

3[1] Я той муж, який бачив біду́ від жезла́ Його гніву, —

 2 Він прова́див мене й допрова́див до те́мряви, а не до світла.

 3 Лиш на мене все зно́ву обе́ртає руку Свою́ цілий день.

 4 Він ви́снажив тіло моє й мою шкіру, мої кості сторо́щив,

 5 обгородив Він мене, і мене оточи́в гіркото́ю та му́кою,

 6 у темно́ті мене посадив, мов померлих давно́.

 7 Обгороди́в Він мене — і не ви́йду, тяжки́ми вчинив Він кайда́ни мої.

 8 І коли я кричу́ й голошу́, затикає Він вуха Свої на молитву мою,

 9 Камінням обте́саним обгородив Він доро́ги мої, повикри́влював стежки́ мої.

 10 Він для мене ведме́дем чату́ючим став, немов лев той у схо́вищі!

 11 Поплутав доро́ги мої та розша́рпав мене́, учинив Він мене опусто́шеним!

 12 Натягнув Свого лука й поставив мене, наче ціль для стріли́, —

 13 пустив стрі́ли до ни́рок моїх з Свого сагайдака́

 14 Для всього наро́ду свого я став посміхо́виськом, глумли́вою піснею їхньою цілий день.

 15 Наси́тив мене гіркото́ю, мене напоїв полино́м.

 16 І стер мені зу́би жорство́ю, до по́пелу кинув мене,

 17 і душа моя спо́кій згубила, забув я добро́.

 18 І сказав я: Загублена сила моя, та моє сподіва́ння на Господа.

 19 Згадай про біду́ мою й му́ку мою, про поли́н та отру́ту, —

 20 душа моя згадує безпереста́нку про це, і гнеться в мені.

 21 Оце я нага́дую серцеві своєму, тому то я маю надію:

 22 Це милість Господня, що ми не поги́нули, бо не нокінчи́лось Його милосердя, —

 23 нове́ воно кожного ра́нку, велика бо вірність Твоя!

 24 Господь — це мій у́діл, — говорить душа моя, — тому́ я надію на Нього склада́ю!

 25 Господь добрий для тих, хто наді́ю на Нього кладе́, для душі, що шукає Його́!

 26 Добре, коли люди́на в мовча́нні надію кладе́ на спасі́ння Господнє.

 27 Добре для мужа, як носить ярмо́ в своїй мо́лодості, —

 28 нехай він самі́тно сидить і мовчить, як поклав Він на нього його́;

 29 хай закриє він по́рохом у́ста свої, може є ще надія;

 30 хай що́ку тому підставля́є, хто його б'є, своєю ганьбою наси́чується.

  1. Розділ третій Плачу́ — також поа́збучний, кожен вірш — ди́стихон, цебто складається з двох рядків. На кожну з 22 буков гебрейської а́збуки тут по три вірші, тому всіх їх 66. Пор. Пс. 119.