1023
Плач Єремії 3
31 Бо Господь не наві́ки ж покине!
32 Бо хоч Він і засму́тить кого, проте зми́лується за Своєю великою ми́лістю,—
33 бо не мучить Він з серця Свого́, і не засмучує лю́дських синів.
34 Щоб топта́ти під своїми ногами всіх в'я́знів землі,
35 щоб перед обличчям Всевишнього право люди́ни зігнути,
36 щоб гноби́ти люди́ну у справі судо́вій його́, — оцьо́го не має на оці Госпо́дь!
37 Хто то скаже — і станеться це, як Господь того не наказав?
38 Хіба не виходить усе з уст Всевишнього, — зле та добре?
39 Чого ж нарікає люди́на жива? Нехай ска́ржиться кожен на гріх свій.
40 Пошукаймо доріг своїх та досліді́мо, і верні́мось до Господа!
41 підіймі́мо своє серце та руки до Бога на небі!
42 Спроневі́рились ми й неслухня́ними стали, тому́ не пробачив Ти нам,
43 закрився Ти гнівом і гнав нас, убивав, не помилував,
44 закрив Себе хмарою, щоб до Тебе молитва моя не дійшла.
45 Сміття́м та оги́дою нас Ти вчинив між наро́дами,
46 наші всі вороги́ пороззявля́ли на нас свого рота,
47 страх та яма на нас поприхо́дили, руїна й погибіль.
48 Моє око сплива́є пото́ками во́дними через нещастя дочки́ мого люду.
49 Виливається око моє безупи́нно, нема бо пере́рви,
50 аж поки не згля́неться та не побачить Госпо́дь із небе́с, —
51 моє око вчиняє журбу́ для моєї душі через до́чок усіх мого міста.
52 Ло́влячи, ло́влять мене, немов птаха, мої вороги безпричи́нно,
53 життя моє в яму замкну́ли вони, і камі́ннями кинули в мене.
54 Пливуть мені во́ди на го́лову, я говорю́: „Вже погу́блений я!“
55 Кликав я, Господи, Йме́ння Твоє́ із найглибшої ями,
56 Ти чуєш мій голос, — не захо́вуй же ву́ха Свого від зо́йку мого́, від блага́ння мого!
57 Ти близьки́й того дня, коли кличу Тебе, Ти говориш: „Не бійся!“
58 За душу мою Ти змагався, о Господи, життя моє викупив Ти.
59 Ти бачиш, о Господи, кривду мою, — розсуди ж Ти мій суд!
60 Усю їхню по́мсту ти бачиш, всі за́думи їхні на мене,
