Сторінка:Ivan Ohienko Bible.djvu/1031

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана

1027

Книга пророка Єзекіїля 1, 2

о́дного, не оберта́лися в ході своїй, — кожне ходило просто наперед себе.

 10 А подо́ба їхнього обличчя — обличчя люди́ни та обличчя лева мали вони четверо з прави́ці, а обличчя вола мали вони четверо з ліви́ці, і обличчя орла мали вони четверо.

 11 А їхні обличчя та їхні кри́ла були розді́лені вгорі́; у кожного двоє крил злучувалнся одне з о́дним, і двоє закривали їхнє тіло.

 12 І кожна ходила просто перед себе. Туди, куди бажа́в дух ходити, вони йшли, не оберта́лися в ході своїй.

 13 А подоба тих істо́т була на вид вугі́лля з огню, вони палали на вигляд смолоски́пів; той огонь прохо́джувався поміж істо́тами. І огонь мав сяйво, і з огню вихо́дила бли́скавка.

 14 І ті живі істо́ти бігали й верталися, немов бли́скавка.

 15 І придивився я до тих істот, аж ось по одно́му колесі на землі при тих живих істотах, при чотирьох їхніх обличчях.

 16 Вид тих коле́с та їхній ви́ріб — як вигляд хризолі́ту, й одна подоба їм чотирьом, а їхній вид та їхній виріб — ніби ко́лесо в колесі.

 17 Вони ходили в ході своїй на чотири бо́ки, не оберта́лися в ході́ своїй.

 18 А їхні обі́ддя були високі та страшні́; і їхнє обі́ддя довко́ла в чотирьох їх було повне оче́й.

 19 І коли ходили ті живі істоти, ходили й ті коле́са при них; а коли ті істоти підіймалися з-над землі, підіймалися й ті коле́са.

 20 Куди бажав дух ходити, ішли, куди мав той дух іти; і ті коле́са підіймалися з ними, бо в коле́сах був дух істот.

 21 Коли ті йшли, ходили й вони; а коли ті стояли — стояли й вони; а коли ті підійма́лися з-над землі, підіймалися з ними й ті коле́са, бо був дух істот у тих коле́сах.

 22 А на головах тих живих істот була подоба небозво́ду,[1] ніби грізний кришта́ль, розтя́гнений над їхніми голова́ми згори.

 23 А під цим небозво́дом[1] були їхні про́сті кри́ла, зве́рнені одне до о́дного. У кожної було по двоє крил, що закривали їм їхні тіла́.

 24 А коли вони йшли, чув я шум їхніх крил, як шум великої води, як голос Всемогу́тнього, звук га́мору, як табо́ру. А коли вони ставали, опадали їхні крила.

 25 І розлягався голос з-над небозво́ду,[1] що над їхньою головою. І коли вони ставали, опадали їхні кри́ла.

 26 А згори небозво́ду, що над їхньою головою, була подоба трону на вигляд каменя сапфі́ру; а на подобі трону була подоба на вигляд люди́ни, на ньому згори.

 27 І бачив я ніби блискучу мідь, на вид огню в сере́дині його навколо, від виду сте́гон його й вище, а від виду сте́гон його й до долу бачив я ніби огонь та ся́йво навко́ло нього.

 28 Як ви́гляд весе́лки, що буває в хмарі в дощови́й день, такий був ви́гляд сяйва навко́ло. Це був ви́гляд подоби Господньої слави! І коли я це побачив, я впав на обличчя своє, і почув голос, що говорив.

Госпо́дь посилає Єзекіїля до Ізраїля

2 І сказав Він до мене: „Сину лю́дський,[2] зведи́ся на ноги свої, — і Я буду говорити з тобою!“

  1. 1,0 1,1 1,2 Rakia — склепіння, твердь, пор. 1 М. 1. 6.
  2. Ben adam — син людський, цебто той, хто служить народові, служачи тим Богові, пророк. Церковно-слов'янське: сынъ человѣческій.