Сторінка:Ivan Ohienko Bible.djvu/1199

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана

1195

Євангелія від св. Матвія 8

засядуть у Царстві Небеснім із Авраамом, Ісаком та Яковом.

 12 Сини ж Царства — повки́дані бу́дуть до те́мряви зо́внішньої — буде там плач і скре́гіт зубів“!

 13 I сказав Ісус сотникові: „Іди, і як повірив ти, нехай так тобі й станеться!“ І тієї ж години одужав слуга його.

Уздоровлення Петрової тещі й багатьох біснуватих

 14 Як прийшов же Ісус до Петрового дому, то побачив тещу його, що лежала в гарячці.

 15 І Він доторкнувся руки її, — і гарячка покинула ту... І встала вона, та й Йому прислуго́вувала!

 16 А коли настав вечір, привели́ багатьох біснуватих[1] до Нього, — і Він словом Своїм вигнав ду́хів, а недужих усіх уздорови́в,

 17 щоб спра́вдилося, що сказав був Ісая пророк, промовляючи: „Він узяв наші немочі, і неду́ги поніс“.

Яких учнів бажає Собі Ісус

 18 А як угледів Ісус навко́ло Себе багато наро́ду, наказав перепли́нути на то́й бік.

 19 І приступив один книжник та й до Нього сказав: „Учителю, я піду́ за Тобою, хоч би куди ти пішов!“

 20 Промовляє до нього Ісус: „Мають но́ри лисиці, а гні́зда небесні пташки́, — Син же Лю́дський[2] не має де й голови́ прихили́ти“.

 21 А і́нший із у́чнів промовив до Ньо́го: „Дозволь мені, Господи, перше піти та ба́тька свого похова́ти“.

 22 А Ісус йому каже: „Іди за Мною, і зостав мертвим ховати мерців своїх!“

Утихоми́рення бурі на морі

 23 І коли Він до чо́вна вступив, за Ним увійшли Його у́чні.

 24 І ось буря велика зірва́лась на морі, аж чо́вен зачав залива́тися хви́лями. А Він спав.

 25 І кинулись учні, і збудили Його та й благали: Рятуй, Господи, — ги́немо!“

 26 А Він відповів їм: „Чого полохливі ви, маловірні?“ Тоді встав, заказав бурі й морю, — і тиша велика настала.

 27 А народ дивувався й казав: „Хто ж це такий, що ві́три та море слухня́ні Йому́?“

Уздоровлення двох біснуватих

 28 І, як прибув Він на то́й бік, до землі Гадари́нської,[3] перестріли Його два біснуваті, що вийшли з могильних пече́р, дуже люті, так що ніхто не міг перехо́дити тією дорогою.

 29 І ось, вони стали кричати, говорячи: „Що́ Тобі, Сину Божий, до нас?[4] Прийшов Ти сюди передчасно нас мучити?“

 30 А опо́даль від них пасся гурт великий свине́й.

 31 І просилися де́мони, кажучи: „Коли виженеш нас, то пошли нас у той гурт свине́й“.

 32 А Він відповів їм: „Ідіть“. І вийшли вони, і пішли в гурт свиней. І ось кинувся з кручі до моря ввесь гурт, — і потопи́вся в воді.

 33 Пастухи ж повтікали; а коли прибули́ вони в місто, то про все розповіли́, і про біснуватих.

 34 І ось, усе місто вийшло назу́стріч Ісусові. Як Його ж угледіли, то стали благати, щоб пішов Собі з їхнього кра́ю!

  1. Грецьке δαιμονιξομένους — захоплених демоном чи демонами.
  2. „Син Людський“ — так часто зве Себе Ісус, грецьке Υιός του̃ Άνθρώπου, гебрейське Ben Adam (у пророків).
  3. Деякі списки дають: Гергесинської.
  4. Грецьке і церковно-слов'янське: „что намь и Тебе“ — це гебраїзм, по-українському: що Тобі до нас. Те саме і в Мр. 1. 27, 5. 7, Лк. 8. 28, Ів. 2. 4.