Сторінка:Ivan Ohienko Bible.djvu/1210

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана

1206

Євангелія від св. Матвія 14

клятву та тих, хто сидів при столі[1] з ним, звелів дати.

 10 І послав стяти Івана в в'язни́ці.

 11 І прине́сли на полу́мискові його голову, та й дали́ дівчині, а та відне́сла її своїй матері.

 12 А учні його прибули́, взяли тіло, і поховали його, та прийшли й сповістили Ісуса.

Чудо нагодува́ння п'яти тисяч наро́ду

 13 Як Ісус те почув, Він відплив звідти чо́вном у місце пустинне й самотнє. І, прочувши, наро́д із міст пішов пі́шки за Ним.

 14 І, як вийшов Ісус, Він побачив багато наро́ду, — і змилосе́рдивсь над ними, і їхніх слаби́х уздоро́вив.

 15 А коли настав вечір, підійшли Його учні до Нього й сказали: „Тут місце пустинне, і година вже пі́зня; відпусти наро́д, — хай по селах розі́йдуться, і куплять пожи́ви собі“.

 16 А Ісус їм сказав: „Непотрібно відхо́дити їм, — нагодуйте їх ви!“

 17 Вони ж кажуть Йому: „Не маємо чим тут, — тільки п'я́теро хліба й дві риби“.

 18 А Він відказав: „Принесіть Мені їх сюди“.

 19 І, звелівши на́товпові посідати на траві, Він узяв п'ятеро хліба й дві риби, спогля́нув на небо, поблагословив й поламав ті хліби́, і дав учням, а учні наро́дові.

 20 І всі їли й наси́тились, а з кусків позосталих назбирали двана́дцятеро повних кошів.

 21 Їдців же було мужа тисяч із п'ять, крім жіно́к і дітей.

Ісус іде по воді

 22 І зараз звелів Ісус учням до чо́вна сідати, і перепли́сти на той бік раніше Його, аж поки наро́д Він відпу́стить.

 23 Відпусти́вши ж народ, Він на го́ру пішов помолитися насамоті́; і як вечір настав, був там Сам.

 24 А чо́вен вже був на сере́дині моря, і кидали хвилі його, бо вітер зірвавсь супроти́вний.

 25 А о четвертій сторо́жі нічній[2] Ісус підійшов до них, іду́чи по морю.

 26 Як побачили ж учні, що йде Він по морю, то настра́шилися та й казали: „Мара́!“ І від стра́ху вони закричали...

 27 А Ісус до них зараз озвався й сказав: „Заспокойтесь, — це Я, не лякайтесь!“

 28 Петро ж відповів і сказав: „Коли, Господи, Ти́ це, то звели, щоб прийшов я до Тебе по воді“.

 29 А Він відказав йому: „Іди“. І, вилізши з чо́вна, Петро став іти по воді, і пішов до Ісуса.

 30 Але, бачачи велику бурю, злякався, і зачав потопа́ти, і скричав: „Рятуй мене, Господи!“

 31 І зараз Ісус простяг руку й схопи́в його, і каже до нього: „Маловірний, чого́ усумни́вся?“

 32 Як до чо́вна ж вони ввійшли, буря вщу́хнула.

 33 А приявні в чо́вні вклонились Йому та сказали: „Ти справді Син Божий!“

Ісус уздоровляє недужих у землі Генісаретській

 34 Перепливши ж вони, прибули́ в землю Генісаре́тську.

 35 А люди тієї місцевости, пізнавши Його, сповістили по всій тій око́лиці, і до Нього прине́сли всіх хворих.

  1. „Возлежав“ — сидів, півлежачи, при столі.
  2. Це була година десь четверта над ранком.