Сторінка:Ivan Ohienko Bible.djvu/1217

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана

1213

Євангелія від св. Матвія 19

 8 Він говорить до них: „То за ваше жорстокосе́рдя дозволив Мойсей відпускати дружи́н ваших, споча́тку ж так не було́.

 9 А Я вам кажу́: Хто дружи́ну відпустить свою не з причини пере́любу, і одру́житься з іншою, той чинить пере́люб. І хто одру́житься з розве́деною, той чинить пере́люб“.

 10 Учні говорять Йому: „Коли справа така чоловіка із дружи́ною, то не добре одру́жуватись“.

 11 А Він їм відказав: „Це слово[1] вміщають не всі, але ті, кому да́но.

 12 Бо бувають скопці, що з утро́би ще матерньої народилися так; є й скопці, що їх люди оскопи́ли, і є скопці, що самі оскопи́ли себе ради Царства Небесного. Хто може вмістити, — нехай вмістить“.

Ісус благословляє ді́ток

 13 Тоді привели Йому ді́ток, щоб поклав на них руки, і за них помолився, учні ж їм докоряли.

 14 Ісус же сказав: „Пустіть ді́ток, і не бороніть їм прихо́дити до Мене, — бо Царство Небесне належить таким“.

 15 І Він руки на них покла́в, та й пішов звідтіля́.

Ісус і багатий юнак

 16 І підійшов ось один, і до Нього сказав: „Учителю Добрий, що маю зробити я доброго, щоб мати життя вічне?“

 17 Він же йому відказав: „Чого звеш Мене Добрим? Ніхто не є Добрий, крім Бога Само́го. Коли ж хочеш ввійти до життя, то виконай заповіді“.

 18 Той питає Його: „Які саме!“ А Ісус відказав: „Не вбивай, не чини пере́любу, не кради́, не свідкуй неправдиво.

 19 Шануй батька та матір“, і: „Люби свого ближнього, як само́го себе“.

 20 Говорить до Нього юна́к: „Це я виконав все. Чого́ ще бракує мені?“

 21 Ісус каже йому: „Коли хочеш бути досконалим, — піди, продай до́бра свої та й убогим роздай, — і матимеш скарб ти на небі. Пото́му приходь та й іди вслід за Мною“.

 22 Почувши ж юна́к таке слово, відійшов, зажурившись, — бо великі маєтки він мав.

 23 Ісус же сказав Своїм учням: Поправді кажу вам, що багатому трудно ввійти в Царство Небесне.

 24 Іще вам кажу́: Верблю́дові легше пройти через го́лчине ву́шко,[2] ніж багатому в Боже Царство ввійти́!“

 25 Як учні ж Його це зачули, здивувалися дуже й сказали: „Хто́ ж тоді може спасти́ся?“

 26 А Ісус позирнув і сказав їм: „Неможливе це лю́дям, та можливе все Богові“.

Нагорода вірним

 27 Тоді відізвався Петро та до Нього сказав: „От усе ми покинули, та й пішли за Тобою слідом; що́ ж нам буде за це?“

 28 А Ісус відказав їм: „Поправді кажу́ вам, що коли, при відно́вленні світу, Син Лю́дський засяде на престолі слави Своєї, тоді сядете й ви, що за Мною пішли, на дванадцять престолів, щоб судити дванадцять племе́н Ізраїлевих.

 29 І кожен, хто за Йме́ння Моє кине дім, чи братів, чи сесте́р, або ба́тька, чи матір, чи діти, чи зе́млі,

  1. „Це слово вміщають“ — цю заповідь сприймають.
  2. Це тогочасна гіпе́рболя (перебільшення), ще була тоді приказкою неможливого. Пор. Мт. 23. 24.