Перейти до вмісту

Сторінка:Ivan Ohienko Bible.djvu/1218

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

1214

Євангелія від св. Матвія 19, 20

— той багатокротно одержить і успадку́є вічне життя.

 30 І багато-хто з перших останніми стануть, а останні — першими.

Притча про робі́тників у винограднику

20 Бо Царство Небесне подібне одно́му госпо́дареві, що вдо́світа вийшов згодити робітників у свій виноградник.

 2 Згодившися ж він із робі́тниками по дина́рію за день, послав їх до свого виноградника.

 3 А вийшовши коло години десь третьої,[1] побачив він інших, що стояли без праці на ринку,

 4 та й каже до них: „Ідіть і ви до мого виноградника, і що́ буде належати, дам вам“.

 5 Вони ж відійшли. І вийшов він знов о годині десь шостій й дев'ятій, і те саме зробив.

 6 А вийшовши коло години одина́дцятої, знайшов інших, що стояли без праці, та й каже до них: „Чого тут стоїте́ цілий день безробітні?“

 7 Вони кажуть до нього: „Бо ніхто не найняв нас“. Відказує їм: „Ідіть і ви в виноградник“.

 8 Коли ж вечір настав, то говорить тоді до свого управителя пан виноградника: „Поклич робі́тників, і дай їм заплату, почавши з останніх до перших“.

 9 І прийшли ті, що з години одинадцятої, і взяли по дина́рію.

 10 Коли ж прийшли перші, то ду́мали, що вони візьмуть більше. Та й вони по динару взяли́.

 11 А взявши, вони почали́ наріка́ти на господаря,

 12 кажучи: „Ці останні годину одну працювали, а ти прирівняв їх до нас, що витерпіли тягар дня та спеко́ту“.

 13 А він відповів і сказав до одно́го із них: „Не кривджу я, друже, тебе, — хіба не за динарія згодився зо мною?

 14 Візьми ти своє та й іди. Але я хочу дати й цьому́ ось останньому, як і тобі.

 15 Чи ж не вільно мені зо своїм, що я хо́чу, зробити? Хіба око твоє за́здре від того, що я добрий?“

 16 Отак будуть останні першими, а перші — останніми!“

Ісус утретє провіщає Свою смерть та воскре́сення

 17 Побажавши ж піти до Єрусалиму, Ісус взяв осібно Дванадцятьо́х, і на дорозі їм сповістив:

 18 „Оце в Єрусалим ми йдемо́, — і первосвященикам і книжникам ви́даний буде Син Лю́дський, — і засудять на смерть Його.

 19 І поганам Його вони видадуть — на нару́гу та на катува́ння, і на розп'яття́, — але третього дня Він воскресне!“

Проха́ння матері Зеведеєвих синів

 20 Тоді приступила до Нього мати синів Зеведеєвих, і вклонилась, і просила від Нього чогось.

 21 А Він їй сказав: „Чого хочеш?“ Вона каже Йому́: „Скажи, щоб оби́два сини мої ці сіли в Царстві Твоїм — право́руч один, і ліво́руч від Тебе один“.

 22 А Ісус відповів і сказав: „Не знаєте, чого просите. Чи ж можете ви пити чашу,[2] що Я її питиму (або христи́тися хрищенням, що я ним хрищу́ся[3])?“ „Вони кажуть Йому: „Можемо“.

 23 Він говорить до них: „Ви питимете Мою чашу[2] (і бу́дете

  1. Це наша година дев'ята ранку. Наші години на шість годин випереджують гебрейські.
  2. 2,0 2,1 „Чаша“ — це гебраїзм, визначає долю, пор. Пс. 22.5 74.9, 115.4, Іс. 51, 17, 22, Плач 4. 21, Ез. 23. 31, а також Мт. 26. 39-42, Ів. 11. 18 і ін.
  3. У деяких грецьких текстах подається й те, що тут узяте в ( ).