Сторінка:Ivan Ohienko Bible.djvu/1219

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана

1215

Євангелія від св. Матвія 20, 21

христитися хрищенням, що Я ним хрищуся). А сидіти право́руч Мене та ліво́руч — не Моє це давати, а кому від Мого Отця те вгото́вано“.

 24 Як почули це де́сятеро, стали гніватися на обох тих братів.

Хто першим із вас хоче бути, — нехай буде той вам за раба

 25 А Ісус їх покликав і промовив: „Ви знаєте, що князі наро́дів панують над ними, а вельможі їх тиснуть.

 26 Не так буде між вами, але́ хто великим із вас хоче бути, — хай буде слугою він вам.

 27 А хто з вас бути першим бажає, — нехай буде він вам за раба.

 28 Так само й Син Лю́дський прийшов не на те, щоб служили Йому, а щоб послужити, і душу Свою дати на викуп за багатьох!

Уздоровлення двох сліпих

 29 Як вони ж з Єрихо́ну вихо́дили, за Ним ішов на́товп великий.

 30 І ось двоє сліпих, що сиділи при дорозі, почувши, що переходить Ісус, стали кричати, благаючи: „Змилуйсь над нами, Господи, Сину Давидів!“

 31 Наро́д же сварився на них, щоб мовчали, вони ж іще більше кричали, благаючи: „Змилуйсь над нами, Господи, Сину Давидів!“

 32 Ісус же спинився, — покликав їх та й сказав: „Що́ хочете, щоб Я вам зробив?“

 33 Вони Йому кажуть: „Господи, — нехай нам розкриються очі!“

 34 І змилосе́рдивсь Ісус, доторкнувся до їхніх оче́й, — і зараз прозріли їм очі, і вони подалися за Ним.

Славний в'їзд Ісуса до Єрусалиму

21 А коли вони набли́зились до Єрусалиму, і прийшли до Вітфагі́ї, до гори до Оли́вної, тоді Ісус вислав двох учнів,

 2 до них, кажучи: „Ідіть у село, яке перед вами, і зна́йдете зараз ослицю прив'язану та з нею осля́; відв'яжіть, і Мені приведіть їх.

 3 А як хто вам що́ скаже, відкажіть, що їх потребує Госпо́дь, — і він зараз пошле їх“.

 4 А це сталось, щоб спра́вдилось те, що сказав був пророк, промовляючи:

 5 „Скажіте Сіонській доньці́: Ось до тебе йде Цар твій! Він покі́рливий, і всів на осла, — на осля, під'яре́мної сина“.

 6 А учні пішли та й зробили, як звелів їм Ісус.

 7 Вони привели́ до Ісуса ослицю й осля́, і одежу поклали на них, — і Він сів на них.

 8 І багато народу стелили одежу свою по дорозі, інші ж різали віття з дерев і стели́ли дорогою.

 9 А наро́д, що йшов перед Ним і поза́ду, викрикував, кажучи: „Оса́нна[1] Сину Давидовому! Благословенний, хто йде у Господнє Ім'я́! Осанна на висоті!“

 10 А коли увійшов Він до Єрусалиму, то здвигнулося ціле місто, питаючи: „Хто́ це такий?“

 11 А наро́д говорив: „Це Пророк, — Ісус із Назаре́ту Галілейського!“

Очи́щення храму

 12 Потому Ісус увійшов у храм Божий, і вигнав усіх продавців

  1. Осанна — це в гебреїв окрик радости при зустрічі царів, або високих осіб, наше „слава!“ Визначас (hoši'anna): спаси, просимо; пор. Пc. 118. 25.