Сторінка:Ivan Ohienko Bible.djvu/1230

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана

1226

Євангелія від св. Матвія 26

 31 Промовляє тоді їм Ісус: „Усі ви через Мене споку́ситеся ночі цієї. Бо написано: „Уражу́ Па́стиря, — і розпоро́шаться вівці отари“.

 32 По воскре́сенні ж Своїм Я вас ви́переджу в Галілеї“.

 33 А Петро відповів і сказав Йому: „Якби й усі спокуси́лись про Тебе, — я не спокушу́ся ніко́ли“.

 34 Промовив до нього Ісус: „Поправді кажу́ тобі, що ночі цієї, перше ніж заспіває півень, — відречешся ти тричі від Мене“.

 35 Говорить до Нього Петро: „Коли б мені навіть умерти з Тобою, — я не відречуся від Тебе!“ Так сказали й усі учні.

Стражда́ння в Гефсиманії

 36 Тоді з ними приходить Ісус до місцевости, званої Гефсима́нія, і промовляє до учнів: „Посидьте ви тут, аж поки піду́ й помолюся отам“.

 37 І, взявши Петра й двох синів Зеведе́євих, зачав сумувати й тужити.

 38 Тоді промовляє до них: „Обго́рнена сумом смертельним душа Моя! Залиші́ться тут, і попильнуйте зо Мною“.

 39 І, трохи далі пройшовши, упав Він долі́лиць, та молився й благав: „Отче Мій, коли можна, нехай обмине ця чаша[1] Мене. Та проте, — не як Я хо́чу, а як Ти“.

 40 І, вернувшись до учнів, знайшов їх, що спали, і промовив Петрові: „Отак, — не змогли ви й однієї години попильнувати зо Мною?

 41 Пильнуйте й моліться, щоб не впасти на спробу, — бадьо́рий бо дух, але немічне тіло“.

 42 Відійшовши ще вдруге, Він молився й благав: „Отче Мій, як ця чаша не може минути Мене, щоб не пити її, — нехай станеться воля Твоя!“

 43 І, прийшовши, знову знайшов їх, що спали, бо зважні́ли їм очі були.

 44 І, залиши́вши їх, знов пішов, і помолився втре́тє, те саме слово промовивши.

 45 Потому приходить до учнів і їм промовляє: „Ви ще далі спите й спочиваєте? Ось година набли́зилась, — і до рук грішникам виданий буде Син Лю́дський.

 46 Уставайте, ходім, — ось наблизи́вся Мій зра́дник!“

Стражда́ння і смерть Ісуса Христа́.
Схо́плення Ісуса

 47 І коли Він іще говорив, аж ось прийшов Юда, один із Дванадцятьо́х, а з ним люду багато від первосвящеників і старших наро́ду з мечами та ки́ями.

 48 А зрадник Його дав був знака їм, кажучи: „Кого поцілую, то[2] Він, — беріть Його“.

 49 І зараз Він підійшов до Ісуса й сказав: Раді́й,[3] Учителю!“ І поцілував Його.

 50 Ісус же йому відказав: „Чого, друже, прийшов ти?“ Тоді приступили та руки наклали на Ісуса, — і схопи́ли Його.

 51 А ось один із тих, що з Ісусом були́, витягнув руку, і меча свого ви́хопив та й рубону́в раба первосвященика, — і відтяв йому вухо.

 52 Тоді промовляє до нього Ісус: „Сховай свого меча в його місце, бо всі, хто ві́зьме меча, — від меча і загинуть.

 53 Чи ти ду́маєш, що не мо́жу тепер упросити Свого Отця, —

  1. Чаша — гебраізм: доля, наступаюча доля.
  2. Цебто привітаю поцілунком, за тодішнім звичаєм.
  3. Радій — це звичайний привіт у греків при зустрічі, наше: здоров будь! Пор. Лк. 1. 28.