Сторінка:Ivan Ohienko Bible.djvu/1239

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана

1235

Євангелія від св. Марка 3

 2 І, щоб обвинуватити Його, наглядали за Ним, чи Він у суботу того не вздоро́вить.

 3 І говорить Він до чоловіка з сухою рукою: „Стань посере́дині!“

 4 А до них промовляє: „У суботу годи́ться робити добре, чи робити лихе, життя зберегти, чи погуби́ти?“ Вони ж мовчали.

 5 І спогля́нув Він із гнівом на них, засму́чений закам'яні́лістю їхніх серде́ць, і сказав чоловікові: „Простягни свою руку!“ І той простяг, — і рука йому стала здорова!

 6 Фарисеї ж негайно пішли та з іродія́нами[1] раду зробили на Нього, — як Його погубити.

Ісус уздоровляє недужих

 7 А Ісус із Своїми у́чнями вийшов над море. І на́товп великий ішов вслід за Ним із Галілеї й з Юдеї,

 8 і з Єрусалиму, і з Ідуме́ї, і з-за Йорда́ння, і з Ти́ру й Сидо́ну. На́товп великий, прочувши, як багато чинив Він, зібрався до Нього.

 9 І сказав Він до у́чнів Своїх нагото́вити чо́вна Йому, через натовп, щоб до Нього не ти́снулись.

 10 Бо Він багатьох уздоро́вив, так що хто тільки не́мочі мав, то ти́слись до Нього, щоб Його доторкну́тись.

 11 І ду́хи нечисті, як тільки вбачали Його, то падали ницьма перед Ним, і кричали й казали: „Ти Син Божий!“

 12 А Він їм суво́ро наказував, щоб вони Його не виявля́ли.

Вибір дванадцятьо́х апо́столів

 13 І Він вийшов на го́ру, і покликав, кого Сам хотів; вони ж приступили до Нього.

 14 І визначив Дванадцятьо́х, щоб із Ним перебува́ли, і щоб послати на проповідь їх,

 15 і щоб мали вони вла́ду вздоровля́ти неду́ги й виго́нити де́монів.

 16 І визначив Він оцих Дванадцятьо́х: Си́мона, і дав йому ймення Петро,

 17 і Якова Зеведе́євого, і Івана, брата Якова, і дав їм імена Воанерге́с, цебто „сини гро́мові“,[2]

 18 і Андрія, і Пилипа, і Вартоломі́я, і Матві́я, і Хому́, і Якова Алфі́євого, і Таде́я, і Си́мона Канані́та

 19 та Юду Іскаріо́тського, що й видав Його.

Ісус виступає проти фарисеїв

 20 І приходять до дому вони. І знову зібралось наро́ду, що вони не могли навіть хліба з'їсти.

 21 І коли Його ближчі почули, то вийшли, щоб узяти Його, бо говорено, ніби Він несамови́тий.

 22 А книжники, що поприхо́дили з Єрусалиму, казали: Має Він Вельзеву́ла, і виганяє де́монів силою князя де́монів.

 23 І, закликавши їх, Він у при́тчах до них промовляв: „Як може сатана́ сатану́ виганяти?

 24 І коли царство поділиться супроти себе, — не може всто́яти те царство.

 25 І коли дім поділиться супроти себе, — не може всто́яти той дім.

 26 І коли б сатана сам на се́бе повстав і поділився, то не зможе всто́яти він, але згине.

 27 Ніхто бо не може вде́ртись у дім дужого, та й пограбувати добро його, якщо перше не зв'яже дужого, і аж тоді пограбує госпо́ду його.

  1. Іродіяни, див. Мт. 22. 16.
  2. А власне bene regez — сини грому.