Сторінка:Ivan Ohienko Bible.djvu/1247

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана

1243

Євангелія від св. Марка 7, 8

бо хліб забирати в дітей, і кинути щеня́там!“

 28 А вона Йому в відповідь каже: „Так, Господи! Але навіть щеня́та їдять під столом від дитячих кришо́к“.

 29 І Він їй сказав: „За слово оце йди собі, — де́мон вийшов із твоєї дочки́!“

 30 А коли вона в дім свій верну́лась, то знайшла, що дочка́ на постелі лежала, а демон вийшов із неї.

Уздоровлення глухонімого

 31 І вийшов Він знов із країв ти́рських і сидо́нських, і́ подався шляхом на Сидо́н над море Галілейське, через око́лиці Десятимі́стя.

 32 І приводять до Нього глухого немову, і благають Його, щоб руку на нього поклав.

 33 І взяв Він його від наро́ду само́го, і вклав пальці Свої йому в ву́ха, і, сплюнувши, доторкнувся його язика́.

 34 І, на небо спогля́нувши, Він зідхнув і промовив до нього: „Еффата́“[1]; цебто: „Відкрийся!“

 35 І відкрилися ву́ха йому, і путо його язика розв'яза́лось негайно, — і він став говорити вира́зно!

 36 А Він їм звелів, щоб нікому цього не розповіда́ли. Та що більше наказував їм, то ще більш розголо́шували.

 37 І ду́же всі дивувалися та говорили: „Він добре все робить: глухим дає чути, а німим — говорити!“

Чудесне нагодува́ння чотирьох тисяч наро́ду

8 Тими днями, коли було зно́ву багато наро́ду, а їсти не мали чого́, покликав Він у́чнів Своїх та й промовив до них:

 2 „Жаль мені тих людей, що вже три дні зо Мною знахо́дяться, та їсти не мають чого́.

 3 А коли відпущу́ їх голодних до їхніх домівок, то осла́бнуть у дорозі, бо деякі з них поприхо́дили зда́лека“.

 4 І відказали Йому Його у́чні: „Звідки зможе хто нагодувати їх хлібом отут у пустині?

 5 А Він їх запитав: „Скільки маєте хліба?“ Вони ж повідо́мили: „Се́меро“.

 6 Тоді Він народу звелів на землі посідати. І, взявши се́меро хліба, віддавши подяку, Він поламав і дав учням Своїм, щоб роздати. А вони роздавали наро́дові,

 7 І мали вони трохи ри́бок; і Він їх поблагословив, і роздати звелів також їх.

 8 І всі їли й наїлися, а з позосталих кусків сім коші́в назбирали.

 9 А їдців було тисяч з чотири!

Фарисеї вимагають ознаки з неба

 10 І всів Він негайно до чо́вна з Своїми у́чнями, та й прибув до землі далману́тської.

 11 І вийшли фарисеї, і почали́ сперечатися з Ним, і, Його випробо́вуючи, хотіли від Нього озна́ки із неба.

 12 А Він тяжко зідхнув у Своїм дусі й промовив: „Якої ознаки цей рід вимагає? Поправді кажу́ вам, що родові цьому ознака не буде дана!“

 13 І покинув Він їх, усів знову до чо́вна, і на то́й бік відбу́в.

Стережіться фарисейської науки

 14 І забули вони взяти хліба, і крім одно́го буханця́, у чо́вні не мали з собою нічого.

 15 А Він їм наказував та говорив: „Стережіться уважливо

  1. έφφατά — відкрийся, це по-аремейсько-галілейському, бо цією живою мовою говорив Ісус Христос.