Сторінка:Ivan Ohienko Bible.djvu/1246

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана

1242

Євангелія від св. Марка 7

 4 а вернувшися з ринку, вони не їдять, поки не вмиються. Багато є й іншого, що вони прийняли́, щоб доде́ржувати: миття чаш, і глеків, і мідяно́го по́суду.

 5 І запитали Його фарисеї та книжники: „Чому учні Твої не живуть за переда́нням старших, але хліб споживають руками нечистими?“

 6 А Він їм відказав: „Добре пророкував про вас, лицемірів, Ісая, як написано: „Оці люди устами шанують Мене, серце ж їхнє далеко від Мене.

 7 Та однак надаре́мне шанують Мене, бо навчають наук — лю́дських за́повідей“.

 8 Занеха́явши заповідь Божу, передань людськи́х ви трима́єтесь: обмиваєте глеки та чаші, і багато такого подібного й іншого робите ви“.

 9 І сказав Він до них: „Спритно відкидаєте ви заповідь Божу, аби зберегти своє переда́ння.

 10 Бо Мойсей наказав: „Шануй батька свого та матір свою“, та: „Хто злорічить на батька чи матір, нехай смертю помре“.

 11 А ви кажете: „Коли скаже хто батьку чи матері: Корва́н,[1] чи дар Богові те, чим би ти скориста́тись від мене хотів,

 12 то вже вільно йому не робити нічого для батька чи матері,

 13 порушуючи Боже Слово вашим переда́нням, що його ви самі встановили. І багато такого ви іншого робите“.

Що скверни́ть люди́ну

 14 І Він зно́ву покликав наро́д і промовив до нього: „Послухайте Мене всі, і зрозумійте!

 15 Немає нічого назо́вні люди́ни, що, увіходячи в неї, могло б опога́нити її; що ж із неї виходить, — те люди́ну опога́нює.

 16 Коли має хто ву́ха, щоб слухати, — нехай слу́хає!“

 17 А коли від наро́ду ввійшов Він до дому, тоді учні Його запиталися в Нього про при́тчу.

 18 І Він їм відказав: „Чи ж і ви розумі́ння не маєте? Хіба ж не розумієте ви, що все те, що входить іззо́вні в люди́ну, — не може опога́нити її?

 19 Бо не входить до серця йому, але до живота́, і виходить назо́вні, очищуючи всяку ї́жу“.

 20 А далі сказав Він: „Що з люди́ни виходить, — те́ люди́ну опога́нює.

 21 Бо зсере́дини, із лю́дського серця[2] виходять лихі думки́, розпуста, краді́ж, душогу́бства,

 22 пере́люби, зди́рства, лукавства, пі́дступ, безстидства, завидю́щеє око, богозневага, го́рдощі, бе́зум.

 23 Усе зле це виходить зсере́дини, — і люди́ну опога́нює!“

Уздоровлення дочки хананеянки

 24 І встав[3] Він, і звідти пішов у землю ти́рську й сидонську. І, ввійшовши до дому, Він хотів, щоб ніхто не довідавсь, та не міг утаїтись.

 25 Негайно бо жінка одна, якої дочка мала духа нечистого, прочула про Нього, і прийшла, та й припала до ніг Йому.

 26 А ця жінка греки́ня була́, родом сирофінікі́янка. Вона стала благати Його, щоб із дочки́ її де́мона вигнав.

 27 А Він їй сказав: „Дай, щоб перше наїлися діти, — не годиться

  1. Єврейське Korban — дар, жертва для храму Божого.
  2. У біблійній мові слово „серце“ часто визначає розум.
  3. Таке „встав“ — це гебраїзм, що визначав початок руху. Пор. 1 М. 13. 17.