Перейти до вмісту

Сторінка:Ivan Ohienko Bible.djvu/1251

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

1247

Євангелія від св. Марка 9, 10

 46 де „їхній червяк не вмирає, і не гасне огонь“.

 47 І коли твоє око тебе́ спокуша́є, — вибери його: краще тобі одноо́ким ввійти в Царство Боже, ніж з обома очима бути вкиненому до геєнни огне́нної,

 48 де „їхній червяк не вмирає, і не гасне огонь“!

 49 Бо посо́литься кожен огнем, і кожна жертва посо́литься сіллю.

 50 Сіль — добра річ. Коли ж сіль несолоною стане, — чим поправити її? Майте сіль у собі, майте й мир між собою!“

Що Бог спарував, людина нехай не розлучує

10 І, вийшовши звідти, Він приходить у землю Юдейську, на той бік Йорда́ну. І знову зібралися ю́рби до Нього, і знов Він навчав їх, звича́єм Своїм.

 2 І підійшли фарисеї й спитали, Його випробо́вуючи: „Чи дозволено чолові́кові дружи́ну свою відпустити?“

 3 А Він відповів і сказав їм: „Що Мойсей заповів вам?“

 4 Вони ж відказали: „Мойсей заповів написати листа розводо́вого, та й відпустити“.

 5 Ісус же промовив до них: „То за ваше жорстокосе́рдя він вам написав оцю заповідь.

 6 Бог же з поча́тку творіння „створив чоловіком і жінкою їх.

 7 Покине тому́ чоловік свого ба́тька та матір,

 8 і стануть обо́є вони одним тілом“, — тим то немає вже двох, але́ одне тіло.

 9 Тож, що Бог спарува́в, — люди́на нехай не розлу́чує!“

 10 А вдома про це учні знов запитали Його.

 11 І Він їм відказав: „Хто дружи́ну відпустить свою, та й одру́житься з іншою, той чинить пере́люб із нею.

 12 І коли дружи́на покине свого чоловіка, і вийде заміж за іншого, то чинить пере́люб вона“.

Ісус благословляє діток

 13 Тоді поприно́сили ді́ток до Нього, щоб Він доторкнувся до них, учні ж їм докоря́ли.

 14 А коли спостеріг це Ісус, то обу́рився, та й промовив до них: „Пустіть ді́ток до Ме́не прихо́дити, і не бороніть їм, — бо таких Царство Боже!

 15 Попра́вді кажу вам: Хто Божого Царства не при́йме, немов те дитя, той у нього не вві́йде“.

 16 І Він їх пригорну́в, і поблагословив, на них руки поклавши.

Ісус і багатий юнак

 17 І коли вирушав Він у путь, то швидко набли́зивсь один, упав перед Ним на коліна, і спитався Його: „Учителю Добрий,[1] — що робити мені, щоб вічне життя вспадкува́ти?“

 18 Ісус же йому відказав: „Чого звеш Мене Добрим? Ніхто не є Добрий, крім Бога Самого.

 19 Знаєш заповіді: „Не вбивай, не чини пере́любу, не кради́, не свідкуй неправдиво“, не кривди́, „шануй свого ба́тька та матір“.

 20 А він відказав Йому: „Учителю, — це все виконав я ще зма́лку“.

 21 Ісус же поглянув на нього з любов'ю, і промовив йому: „Одно́го бракує тобі: іди, розпро́дай, що маєш, та вбогим роздай, — і матимеш скарб ти на небі! Потому приходь та й іди вслід за Мною, узявши хреста“.

 22 А він засмутився тим словом,

  1. Грецьке άγαθός — добрий у всьому і всім, найвищий ступінь добрости.