Перейти до вмісту

Сторінка:Ivan Ohienko Bible.djvu/1252

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

1248

Євангелія від св. Марка 10

і пішов, зажурившись, — бо великі маєтки він мав!

 23 І поглянув довко́ла Ісус, та й сказав Своїм учням: „Як тяжко отим, хто має бага́тство, увійти в Царство Боже!“

 24 І учні жахнулись від слів Його. А Ісус знов у відповідь каже до них: „Мої діти, як тяжко отим, хто наді́ю кладе на багатство, увійти в Царство Боже!

 25 Верблю́дові легше пройти через го́лчине ву́шко, ніж багатому в Боже Царство ввійти!“

 26 А вони здивувалися дуже, і казали один до одно́го: „Хто ж тоді може спастися?“

 27 Ісус же поглянув на них і промовив: „Неможливе це лю́дям, а не Богові. Бо „для Бога можливе все!“

Нагорода апо́столам

 28 А Петро став казати Йому: „От усе ми покинули, та й пішли за Тобою слідо́м“.

 29 Ісус відказав: „Поправді кажу вам: Немає такого, щоб дім полишив, чи братів, чи сесте́р, або матір, чи ба́тька, або діти, чи поля́ ради Мене та ради Єва́нгелії,

 30 і не одержав би в сто раз більше тепер, цього ча́су, серед переслідувань, — домів, і братів, і сесте́р, і матері́в, і дітей, і піль, а в віці насту́пному — вічне життя.

 31 І багато-хто з перших стануть останніми, а останні — першими“.

Ісус утретє провіщає Свою смерть та воскресіння

 32 Були ж у дорозі вони, простуючи в Єрусали́м. А Ісус ішов попе́реду них, — аж дуже вони дивувались, а ті, що йшли вслід за Ним, боялись. І, взявши знов Дванадцятьо́х, почав їм розповідати, що́ з Ним статися має:

 33 „Оце в Єрусали́м ми йдемо́, і первосвященикам і книжникам ви́даний буде Син Лю́дський, і засудять на смерть Його, і поганам Його видадуть,

 34 і насміхатися бу́дуть із Нього, і бу́дуть плювати на Нього, і будуть Його бичува́ти, і вб'ють, — але третього дня Він воскресне!“

Проха́ння Зеведеєвих синів

 35 І підхо́дять до Нього Яків та Іван, сини Зеведе́єві, та й кажуть Йому: „Учителю, — ми хочемо, щоб Ти зробив нам, про що бу́демо просити Тебе“.

 36 А Він їх поспитав: „Чого ж хочете, щоб Я вам зробив?“

 37 Вони ж відказали Йому: „Дай нам, щоб у славі Твоїй ми сиділи право́руч від Тебе один, і ліво́руч один“!

 38 А Ісус відказав їм: „Не знаєте, чого просите. Чи ж можете ви пити чашу[1], що Я її п'ю, і христитися хрищенням, що Я ним хрищуся?“

 39 Вони відказали Йому: „Можемо“. А Ісус їм сказав: „Чашу, що Я її п'ю, ви питимете, і хрищенням, що Я ним хрищусь, ви охриститеся.

 40 А сидіти право́руч Мене та ліво́руч — не Моє це давати, а кому угото́вано“.

 41 Як почули ж це Де́сятеро, то обурились на Якова та на Івана.

Хто хоче бути першим, нехай буде він вам за раба

 42 А Ісус їх покликав, і промовив до них: „Ви знаєте, що ті, що вважають себе за князів у народів, панують над ними, а їхні вельможі їх тиснуть.

 43 Не так буде між вами, але хто з вас великим бути хоче, — нехай буде він вам за слугу.

 
  1. Чаша — це доля.