Сторінка:Ivan Ohienko Bible.djvu/1258

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана

1254

Євангелія від св. Марка 13, 14

 28 Від дерева ж фіґового навчіться при́кладу: коли віття його вже розпу́кується, і кинеться листя, то знаєте, що близько літо.

 29 Так і ви: коли тільки побачите, що діється це, то знайте, що близько, — під дверима.

 30 Поправді кажу́ вам: не пере́йде цей рід, аж усе оце станеться!

 31 Небо й земля промину́ться, але не мину́ться слова́ Мої!

Будьмо готові, бо ча́су кінця віку ніхто не знає

 32 Про день же той чи про годину не знає ніхто: ні анголи́ на небі, ні Син, — тільки Отець.

 33 Уважайте, чува́йте й моліться: бо не знаєте, коли час той настане!

 34 Як той чоловік, що від'їхав, і залиши́в свій дім, і дав рабам своїм вла́ду й кожному працю свою, а воротаре́ві звелів пильнувати.

 35 Тож пильнуйте, — не знаєте бо, коли при́йде пан дому: уве́чорі, чи опі́вночі, чи як півні співатимуть, чи ра́нком.

 36 Щоб вас не застав, що спите́, коли ве́рнеться він несподі́вано.

 37 А що вам Я кажу́, те всім Я кажу́: Пильнуйте!“

Синедріо́н ухвалює забити Ісуса

14 За два ж дні була Пасха й Опрі́сноки. А первосвященики й книжники стали шукати, я́к би пі́дступом взяти Його та забити.

 2 Вони говорили: „Та не в свято, щоб бува́ колотне́ча в наро́ді не сталась“.

Нама́щення Ісуса миром

 3 Коли ж Ісус був у Віфанії, у домі Си́мона, на проказу слабого, і сидів при столі, підійшла одна жінка, аляба́строву пляшечку маючи щирого на́рдового дуже ці́нного мира. І розбила вона аляба́строву пляшечку, і вилила миро на голову Йому!

 4 А дехто обу́рювались між собою й каза́ли: „На́що таке марнотра́тство на миро?

 5 Бо можна було б це миро продати більше, як за три сотні динаріїв,[1] і вбогим роздати“. І нарікали на неї.

 6 Ісус же сказав: „Залиші́ть її! Чого при́крість їй робите? Вона добрий учинок зробила Мені.

 7 Бо вбогих ви маєте за́вжди з собою, і коли схочете, можете їм робити добро, — Мене ж не постійно ви маєте.

 8 Що могла, те зробила вона: заздалегі́дь намасти́ла Моє тіло на по́хорон.

 9 Поправді кажу́ вам: де тільки ця Єва́нгелія проповідувана буде в ці́лому світі, — на пам'ятку їй буде сказане й те, що́ зробила вона!“

Юдина зрада

 10 Юда ж Іскаріо́тський, один із Дванадцятьо́х, подався до первосвящеників, щоб їм Його видати.

 11 А вони, як почули, зраділи, і обіцяли йому срібнякі́в за те дати. І він став вишукувати, я́к би слушного ча́су їм видати Його.

Тає́мна Вечеря

 12 А першого дня Опрі́сноків, коли пасху приношено в жертву, сказали Йому Його учні: „Куди хочеш, щоб пішли й приготува́ли ми Тобі пасху спожити?“

 13 І посилає Він двох із Своїх учнів, і каже до них: „Підіть до міста, і стріне вас чоловік, що не́стиме в гле́кові воду, — то йдіть за ним.

  1. Дина́рій — римська монета. Робітникові за день праці платили динарія, пор. Мт. 20. 2.