Перейти до вмісту

Сторінка:Ivan Ohienko Bible.djvu/1259

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

1255

Євангелія від св. Марка 14

 14 І там, куди він уві́йде, скажіть до госпо́даря дому: „Учитель питає: „Де кімна́та Моя, в якій Я споживу́ зо Своїми у́чнями пасху?“

 15 І він вам покаже велику го́рницю, ви́стелену та готову: там приготуйте для нас“.

 16 І учні пішли, і до міста прийшли, і знайшли, як Він їм сказав, — і зачали́ вони пасху готува́ти.

 17 А коли настав вечір, Він приходить із Дванадцятьма́.

 18 І як сиділи вони при столі й споживали, промовив Ісус: „Поправді кажу вам, що один з-поміж вас, „який споживає зо Мною“, видасть Мене́“.

 19 Вони зачали́ сумувати, і один по одно́му питати Його: „Чи не я?“

 20 А Він їм сказав: „Один із Дванадцятьо́х, що в миску мача́є зо Мною.

 21 Людський Син справді йде, як про Нього написано; та горе тому́ чоловікові, що видасть він Лю́дського Сина! Було б краще тому чоловікові, коли б він не родився!“

 22 Як вони ж споживали, Ісус узяв хліб, і поблагословив, поламав, і дав їм, і сказав: „Прийміть, споживайте, це — тіло Моє!“

 23 І взяв Він чашу, і, вчинивши подяку, подав їм, — і пили́ з неї всі.

 24 І промовив до них: „Це — кров Моя Ново́го Заповіту, що за багатьох проливається.

 25 Поправді кажу́ вам, що віднині не пи́тиму Я від плоду виноградного до того дня, як нови́м буду пити його в Царстві Божім!“

Учні наостанку споку́сяться

 26 А коли відспівали вони, на го́ру Оливну пішли.

 27 Промовляє тоді їм Ісус: „Усі ви споку́ситесь ночі цієї, як написано: „Уражу́ Па́стиря, — і розпоро́шаться вівці!“

 28 По воскресінні ж Своїм Я вас ви́переджу в Галілеї“.

 29 І відізвався до Нього Петро: „Хоч спокусяться й усі, — та не я!“

 30 Ісус же йому відказав: „Поправді кажу́ тобі, що сьогодні, цієї ось ночі, перше ніж заспіває півень дві́чі, — відречешся ти три́чі від Мене!“

 31 А він ще сильніш запевняв: „Коли б мені й умерти з Тобою, — я не відречу́ся Тебе!“ Так же само сказали й усі.

Стражда́ння в Гефсима́нії

 32 І приходять вони до місцевости, на ім'я́ Гефсима́нія, і каже Він у́чням Своїм: „Посидьте ви тут, поки Я помолюся“.

 33 І, взявши з Собою Петра, і Якова та Івана, Він зачав сумувати й тужи́ти.

 34 І сказав Він до них: „Обго́рнена сумом смерте́льним душа Моя! Залиші́ться тут і пильнуйте!“

 35 І Він відійшов трохи далі, припав до землі, та й благав, щоб, як можна, минула Його ця година.

 36 І благав Він: „Авва[1]-Отче, — Тобі все можливе: пронеси мимо Мене цю чашу! А проте, — не чого хочу Я, але чого Ти“.

 37 І вернувся, і знайшов їх, що спали, та й каже Петрові: „Симоне, спиш ти? Однієї години не зміг попильнува́ти?

 38 Пильнуйте й моліться, щоб не впасти в спокусу, — бадьо́рий бо дух, але не́мічне тіло!“

 39 І зно́ву пішов і молився, те саме промовивши слово.

 
  1. Арамейське abba значить отець, батько.