1279
Євангелія від св. Луки 9
37 А наступного дня, як спустились з гори, перестрів Його на́товп великий.
38 І закричав ось один чоловік із наро́ду й сказав: Учителю, благаю Тебе, — зглянься над сином моїм, бо одина́к він у мене!
39 А ото дух хапає його, і він нагло кричить, і трясе ним, аж той пі́ну пускає. І, вимучивши він його, насилу відхо́дить.
40 І у́чнів Твоїх я благав його вигнати, та вони не змогли“.
41 А Ісус відповів і промовив: „О, роде невірний й розбе́щений, — доки бу́ду Я з вами, і терпітиму вас? Приведи́ свого сина сюди!“
42 А як той іще йшов, де́мон кинув його та затряс. Та Ісус заказав тому духу нечистому, — і вздоро́вив дитину, і віддав її батькові її.
43 І всі дивувалися ве́личі Божій!
А як усі дивувались усьо́му, що чинив був Ісус, Він промовив до у́чнів Своїх:
44 „Вкладіть до вух своїх ці ось слова: Людський Син буде виданий людям до рук“.
45 Проте́ не зрозуміли вони цього слова, було бо закрите від них, щоб його не збагнули, та боялись Його запита́ти про це слово.
46 І прийшло їм на думку: хто б найбільший з них був?
47 А Ісус, думку серця їх знавши, узяв дитину, і поставив її біля Себе.
48 І промовив до них: „Як хто при́йме дитину оцю в Ім'я́ Моє, Мене він приймає, а як хто Мене при́йме, приймає Того, Хто послав Мене. Хто бо найменший між вами всіма́, — той великий!“
49 А Іван відповів і сказав: „Учителю, ми бачили одно́го чоловіка, що Ім'я́м Твоїм де́монів виганяв, і ми заборонили йому, бо він з нами не ходить“.
50 Ісус же йому́ відказав: „Не забороняйте, — бо хто не проти вас, той за вас!“
51 І сталось, коли дні вознесіння Його наближались, Він постановив піти в Єрусалим.[1]
52 І Він посланців вислав перед Собою. І пішли вони, та й прибули́ до села самарянського, щоб ночі́влю Йому пригото́вити.
53 А ті не прийняли Його, бо йшов Він у на́прямі Єрусалиму.[2]
54 Як побачили ж те учні Яків й Іван, то сказали: „Господи, — хочеш, то ми скажемо, „щоб огонь зійшов з неба та винищив“ їх, як і Ілля був зробив“.
55 А Він оберну́вся до них, їм докорив та й сказав: „Ви не знаєте, якого ви духа.
56 Бо Син Лю́дський прийшов не губи́ть душі лю́дські, а спасати!“ І пішли вони в інше село.
57 І сталось, як дорогою йшли, сказав був до Нього один: „Я піду́ за Тобою, хоч би куди Ти пішов“.
58 Ісус же йому́ відказав: „Мають но́ри лисиці, а гні́зда — небесні пташки́, — Син же Лю́дський не має ніде́ й голови прихили́ти!“
