Сторінка:Ivan Ohienko Bible.djvu/1297

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана

1293

Євангелія від св. Луки 17

б мали ви віру, хоч як зе́рно гірчи́чне, і сказали шовко́виці цій: „Ви́рвися з коренем і посадися до моря“, — то й послухала б вас!

Ми — нікчемні раби

 7 Хто ж із вас, мавши раба, що оре́ чи пасе, скаже йому, як він ве́рнеться з поля: „Негайно йди та сідай до столу“?

 8 Але чи ж не скаже йому: „Приготуй що вече́ряти, і підпережись, і мені прислуго́вуй, аж поки я їстиму й питиму, а пото́му ти сам будеш їсти та пити“?

 9 Чи ж він дякує тому рабові, що наказане виконав?

 10 Так і ви, коли зробите все вам нака́зане, то кажіть: „Ми — нікчемні раби, бо зробили лиш те, що повинні зробити були́!“

Уздоровлення десятьох прокаже́них

 11 І сталось, коли Він ішов до Єрусалиму, то прохо́див поміж Самарі́єю та Галілеєю.

 12 І, коли вхо́див до одно́го села, перестріли Його десять мужів, слаби́х на проказу, що стали здалека.

 13 І голос піднесли вони та й казали: „Ісусе, Наставнику, — змилуйсь над нами!“

 14 І, побачивши їх, Він промовив до них: „Підіть і покажіться священикам!“ І сталось, коли вони йшли, то очи́стились.

 15 Один же з них, як побачив, що видужав, то верну́вся, і почав гучни́м голосом сла́вити Бога.

 16 І припав він обличчям до ніг Його, складаючи дяку Йому. А то самаряни́н був...

 17 Ісус же промовив у відповідь: „Чи не десять очи́стилось, — а дев'ять же де́?

 18 Чому́ не вернулись вони хвалу́ Богові віддати, крім цього́ чужинця?“

 19 І сказав Він йому: „Підведися й іди: твоя віра спасла тебе!“

Будьмо готові, бо ча́су кінця віку ніхто не знає

 20 А як фарисеї спитали Його, коли Царство Боже при́йде, то Він їм відповів і сказав: „Царство Боже не при́йде помітно,

 21 і не скажуть: „Ось тут“, або: „Там“. Бо Боже Царство всере́дині вас!“

 22 І сказав Він до учнів: „Прийдуть дні, коли побажаєте бачити один з днів Сина Лю́дського, — та не побачите.

 23 І скажуть до вас: „Ось тут“, чи: „Ось там“, — не йдіть, і за ним не біжіть!

 24 Бо як бли́скавка, бли́снувши, світить із о́дного кра́ю під небом до другого кра́ю під небом, так буде Свого дня й Син Лю́дський.

 25 А перше належить багато страждати Йому, і відцурається рід цей від Нього.

 26 І, як було за днів Но́євих, то буде так само й за днів Сина Лю́дського:

 27 їли, пили, женилися, заміж вихо́дили, аж до того дня, коли „Ной увійшов до ковче́гу“; прийшов же потоп, — і всіх вигубив.

 28 Так само, як було за днів Ло́тових: їли, пили, купували, продавали, садили, будували;

 29 того ж дня, як Лот вийшов із Содо́му, — огонь із сіркою з неба лину́в, і всіх погубив.

 30 Так буде й того дня, як Син Лю́дський з'я́виться!

 31 Хто буде того дня на домі, а речі його будуть у домі, нехай їх забрати не зла́зить. Хто ж на полі, так само нехай назад не верта́ється, —

 32 пам'ятайте про Ло́тову дружи́ну!