Сторінка:Ivan Ohienko Bible.djvu/1298

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана

1294

Євангелія від св. Луки 17, 18

 33 Хто дба́тиме зберегти свою душу[1], — той погубить її, а коли хто погубить, — той оживить її.

 34 Кажу вам: удвох будуть ночі тієї на о́дному ліжкові: один ві́зьметься, а другий поли́шиться.

 35 Дві моло́тимуть ра́зом, — одна ві́зьметься, а друга полишиться.

 36 Двоє будуть на полі, — один ві́зьметься, а другий полишиться!“

 37 І казали вони Йому в відповідь: „Де, Господи?“ А Він відказав їм: „Де труп, там зберуться й орли“.

Притча про несправедливого суддю та вдовицю

18 І Він розповів їм і притчу про те, що треба молитися за́вжди, і не занепада́ти духом,

 2 говорячи: „У місті якомусь суддя був один, що Бога не боявся, і людей не соро́мився.

 3 У тому ж місті вдова перебува́ла, що до нього ходила й казала: „Оборони мене від мого супроти́вника!“

 4 Але він довгий час не хотів. А зго́дом сказав сам до се́бе: „Хоч і Бога я не боюся, і людей не соро́млюся,

 5 але через те, що вдовиця оця докучає мені, то візьму́ в оборону її, щоб вона без кінця не ходила, і не докучала мені“.

 6 І промовив Господь: „Чи чуєте, що́ говорить суддя цей неправедний?

 7 А чи ж Бог в оборону не ві́зьме обра́них Своїх, що голосять до Нього день і ніч, хоч і ба́риться Він щодо них?

 8 Кажу вам, що Він їм незаба́ром подасть оборону! Та Син Лю́дський, як при́йде, чи Він на землі зна́йде віру?“

Притча про митника й фарисея

 9 А для деяких, що були себе певні, що вони ніби праведні, і за ніщо́ мали інших, Він притчу оцю розповів.

 10 „Два чоловіки до храму ввійшли помолитись, — один фарисе́й, а другий був ми́тник.

 11 Фарисей, ставши, так молився про себе: „Дякую, Боже, Тобі, що я не такий, як інші люди: зди́рщики, неправедні, перелю́бні, або як цей ми́тник.

 12 Я по́щу два ра́зи на тиждень, даю десятину з усьо́го, що тільки надба́ю!“

 13 А ми́тник здалека стояв, та й очей навіть звести до неба не смів, але бив себе в груди й казав: „Боже, будь милости́вий до мене грішного!“

 14 Говорю́ вам, що цей повернувся до дому свого більш виправданий, аніж той. Бо кожен, хто підно́ситься, — буде пони́жений, хто ж понижа́ється, — той піднесе́ться“.

Ісус благословляє діто́к

 15 До Нього ж прино́сили й немовлят, щоб до них доторкнувся, а учні, побачивши, їм докоряли.

 16 А Ісус їх покликав та й каже: „Пустіте дітей, щоб до Мене прихо́дили, і не забороняйте їм, — бо таких Царство Боже.

 17 Поправді кажу́ вам: Хто Божого Царства не при́йме, як дитя, той у нього не вві́йде!“

Ісус і багатий юнак

 18 І запитався Його один і́з нача́льникі́в, говорячи: „Учителю Добрий, що робити мені, щоб вспадкува́ти вічне життя?“

 19 Ісус же йому відказав: „Чого звеш Мене Добрим? Ніхто не є Добрий, — тільки Сам Бог!

  1. Душа“ — тут „життя“.