Сторінка:Ivan Ohienko Bible.djvu/1316

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана

1312

Євангелія від св. Івана 3, 4

 28 Ви самі мені свідчите, що я говорив: я — не Христос, але по́сланий я перед Ним.

 29 Хто має заручену, той молодий. А дружко́ молодого, що стоїть і його слухає, дуже тішиться з голосу молодого. Така радість моя оце здійснилась!

 30 Він має рости, я ж — малі́ти.

 31 Хто зве́рху приходить, — Той над усіма́. Хто походить із землі, то той зе́мний, і говорить по-зе́мному. Хто приходить із неба, Той над усіма́,

 32 і що бачив і чув, те Він свідчить, — та свідо́цтва Його не приймає ніхто.

 33 Хто ж прийняв свідо́цтво Його, той стверди́в тим, що Бог правдивий.

 34 Бо Кого Бог послав, Той Божі слова́ промовляє, — бо Духа дає Бог без міри.

 35 Отець любить Сина, і дав усе в Його руку.

 36 Хто вірує в Сина, той має вічне життя; а хто в Сина не вірує, той життя не побачить — а гнів Божий на нім перебува́є“.

Ісус кидає Юдею

4 Як Господь же довідався, що почули фарисеї, що Ісус учнів більше збирає та христить, як Іван,

 2 хоч Ісус не христив Сам, а учні Його,

 3 Він покинув Юде́ю та зно́ву пішов у Галіле́ю.

Ісус і самарянка

 4 І потрібно було́ Самарі́ю Йому перехо́дити.

 5 Отож, прибуває Він до самарі́йського міста, що зветься Сіха́р, недалеко від поля, яке Яків був дав своєму синові Йо́сипові.

 6 Там же була Яковова криниця. І Ісус, дорогою змо́рений, сів отак край криниці. Було коло години десь шостої.[1]

 7 Надхо́дить ось жінка одна з Самарії набрати води. Ісус каже до неї: „Дай напитись Мені!“

 8 Бо учні Його відійшли були в місто, щоб купити пожи́ви.

 9 Тоді каже Йому самаря́нка: „Як же Ти, юде́янин бувши, та просиш напитись від мене, самаря́нки?“ Бо юдеї не сходяться із самарянами.

 10 Ісус відповів і промовив до неї: „Коли б знала ти Божий дар, і Хто Той, Хто говорить тобі: „Дай напитись Мені“, — ти б у Нього просила, і Він тобі дав би живої води“.

 11 Каже жінка до Нього: „І черпака́ в Тебе, Пане, нема, а криниця глибока, — звідки ж маєш Ти воду живу[2]?

 12 Чи Ти більший за нашого отця Якова, що нам дав цю криницю, і він сам із неї пив, і сини його, і худоба його?“

 13 Ісус відповів і сказав їй: „Кожен, хто воду цю п'є, буде пра́гнути зно́ву.

 14 А хто питиме воду, що Я йому дам, пра́гнути не буде повік, бо вода, що Я йому дам, стане в нім джерелом тієї води, що тече в життя вічне“.

 15 Каже жінка до Нього: „Дай мені, Пане, цієї води, щоб я пити не хотіла, і сюди не прихо́дила брати“.

 16 Говорить до неї Ісус: „Іди, поклич чоловіка свого та й вертайся сюди“.

 17 Жінка відповіла та й сказала: „Чоловіка не маю“. Відказав їй Ісус: „Ти добре сказала: Чоловіка не маю.

  1. Цебто, коло години дванадцятої.
  2. По-гебрейському „жива вода“ — джерельна вода.