Сторінка:Ivan Ohienko Bible.djvu/1329

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана

1325

Євангелія від св. Івана 10

а будуть утікати від нього, — бо не знають вони чужого голосу“.

 6 Оцю при́тчу повів їм Ісус, але не зрозуміли вони́, про що їм говорив.

 7 І зно́ву промовив Ісус: „Поправді, поправді кажу́ вам, що Я — двері ві́вцям.

 8 Усі, скільки їх перше Мене прихо́дило, — то злодії й розбійники, але вівці не слухали їх.

 9 Я — двері: коли через Мене хто вві́йде, спасеться, і той вві́йде та ви́йде, і пасо́висько зна́йде.

 10 Зло́дій тільки на те закрада́ється, щоб красти й убивати та нищити. Я прийшов, щоб ви мали життя, і подоста́тком щоб мали.

 11 Я — Пастир Добрий! Пастир добрий кладе́ життя власне за вівці.

 12 А наймит, і той, хто не вівча́р, кому вівці не свої, коли бачить, що вовк наближа́ється, то ки́дає вівці й тікає, а вовк їх хапає й поло́шить.

 13 А на́ймит утікає тому́, що він наймит, і не дбає про вівці.

 14 Я — Пастир Добрий, і знаю Своїх, і Свої Мене знають.

 15 Як Отець Мене знає, так і Я Отця знаю, і власне життя Я за вівці кладу́.

 16 Також маю Я інших овець, які не з цієї коша́ри, — Я повинен і їх припрова́дити. І Мій голос почують вони, — і бу́де ота́ра одна й Один Па́стир!

 17 Через те Отець любить Мене, що Я власне життя віддаю, щоб ізно́ву прийняти його.

 18 Ніхто в Мене його не бере́, але Я Сам від Себе кладу́ його. Маю вла́ду віддати його, і маю вла́ду прийняти його зно́ву, — Я цю заповідь взяв від Свого Отця“.

 19 З-за цих слів між юдеями зно́ву незгода зняла́ся.

 20 І багато-хто з них говорили: „Він де́мона має, і несамови́тий. Чого слухаєте ви Його?“

 21 Інші казали: „Ці слова́ не того, хто демона має. Хіба де́мон може очі сліпим відкривати?“

Юдеї хо́чуть укаменувати Ісуса

 22 Було тоді свято Відно́влення в Єрусалимі. Стояла зима.

 23 А Ісус у храмі ходив, у Соломоновім ґа́нку.

 24 Юдеї тоді обступили Його та й казали Йому: „Доки будеш тримати в непе́вності нас? Якщо́ Ти Христос, — то відкрито скажи нам!“

 25 Відповів їм Ісус: „Я вам був сказав, — та не вірите ви. Ті діла, що чиню́ їх у Йме́ння Свого Отця, — вони свідчать про Мене.

 26 Та не вірите ви, — не з Моїх бо овець ви.

 27 Мого голосу слухають вівці Мої, і знаю Я їх, і за Мною слідко́м вони йдуть.

 28 І Я життя вічне даю їм, і вони не загинуть повік, і ніхто їх не ви́хопить із Моєї руки.

 29 Мій Отець, що дав їх Мені, Він більший за всіх, — і ви́хопити ніхто їх не може Отцеві з руки́.

 30 Я й Отець — Ми одне!“

 31 Знов каміння схопи́ли юдеї, щоб укаменува́ти Його.

 32 Відповів їм Ісус: „Від Отця показав Я вам добрих учинків багато, — за котри́й же з тих учинків хочете Мене каменувати?“

 33 Юдеї Йому відказали: „Не за добрий учинок хочемо Тебе вкаменувати, а за богозневагу, — бо Ти, бувши люди́ною, за Бога Себе видаєш“.

 34 Відповів їм Ісус: „Хіба не написано в вашім Зако́ні: „Я сказав: ви боги"?