Сторінка:Ivan Ohienko Bible.djvu/1330

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана

1326

Євангелія від св. Івана 10, 11

 35 Коли тих Він богами назвав, що до них слово Боже було́, — а Писа́ння не може порушене бути,

 36 то Тому́, що Отець освятив і послав Його в світ, закидаєте ви: „Зневажаєш Ти Бога“, через те, що сказав Я: „Я — Син Божий“?

 37 Коли Я не чиню́ діл Свого Отця, то не вірте Мені.

 38 А коли Я чиню́, то хоч ви Мені віри й не йме́те, повірте ділам, щоб пізнали й повірили ви, що Отець у Мені, а Я — ув Отці!“

 39 Тоді зно́ву шукали вони, щоб схопи́ти Його, але вийшов із рук їхніх Він.

Ісус за Йорда́ном

 40 І Він знову на то́й бік Йорда́ну пішов, на те місце, де Іван найперше христив, та й там перебува́в.

 41 І багато до Нього прихо́дили та говорили, що хоч жа́дного чуда Іван не вчинив, але все, що про Нього Іван говорив, правдиве було́.

 42 І багато-хто ввірували в Нього там.

Смерть і воскресі́ння Лазаря

11 Був же хворий один, Ла́зар у Віфа́нії, із села Марії й сестри її Марти.

 2 А Марія, що брат її Лазар був хворий, була та, що помазала Господа миром, і воло́ссям своїм Йому но́ги обте́рла.

 3 Тоді се́стри послали до Нього, говорячи: „Ось незду́жає, Господи, той, що любиш його!“

 4 Як почув же Ісус, то промовив: „Не на смерть ця недуга, а на Божу славу, — щоб Син Божий прославився нею“.

 5 А Ісус любив Марту, і сестру її, і Лазаря.

 6 А коли Він почув, що нездужає той, то зостався два дні на тім місці, де був.

 7 Після ж того говорить до учнів: „Ходімо зно́ву в Юдею“.

 8 Йому учні сказали: „Учителю, таж допі́ру юдеї хотіли камінням побити Тебе, а Ти знов туди пі́деш?“

 9 Ісус відповів: „Хіба дня не дванадцять годин? Як хто ходить за дня, не спіткне́ться, — цьогосвітнє бо світло він бачить.

 10 А хто ходить нічно́ї пори, той спіткнеться, — бо немає в нім світла“.

 11 Оце Він сказав, а по то́му говорить до них: „Друг наш Лазар заснув, — та піду́ розбудити Його“.

 12 А учні сказали Йому: „Як заснув, то він, Господи, ви́дужає“.

 13 Та про смерть його мовив Ісус, вони ж ду́мали, що про сонний спочи́нок Він каже.

 14 Тоді просто сказав їм Ісус: „Умер Лазар.

 15 І Я тішусь за вас, що там Я не був, щоб повірили ви. Та ходімо до нього“.

 16 Сказав же Хома, називаний Близню́к, до співучнів: „Ходімо й ми, щоб із Ним повмирати“.

 17 Як прибув же Ісус, то знайшов, що чотири вже дні той у гро́бі.

 18 А Віфа́нія поблизу Єрусалиму була́, яких стадій з п'ятнадцять.

 19 І багато з юдеїв до Марти й Марії прийшли, щоб за брата розва́жити їх.

 20 Тоді Марта, почувши, що надхо́дить Ісус, побігла зустріти Його, Марія ж удома сиділа.

 21 І Марта сказала Ісусові: „Коли б, Господи, був Ти отут, — то не вмер би мій брат.

 22 Та й тепер, — знаю я, — що чого тільки в Бога попросиш, то дасть Тобі Бог!“

 23 Промовляє до неї Ісус: „Воскресне твій брат!“