Сторінка:Ivan Ohienko Bible.djvu/1353

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка ще не вичитана

1349

Дії святих апостолів 4, 5

оцім проти Отрока Святого Твого Ісуса, що Його намастив Ти, Ірод та По́нтій Пилат із поганами та з наро́дом Ізраїлевим,

 28 учинити оте, що рука Твоя й воля Твоя наперед встановили були, щоб збуло́ся.

 29 І тепер споглянь, Господи, на їхні погрози, і дай Своїм рабам із повною сміли́вістю слово Твоє повіда́ти,

 30 коли руку Свою простягатимеш Ти на вздоро́влення, і щоб знаме́на та чуда чинились Ім'я́м Твого Святого Отрока Ісуса“.

 31 Як вони ж помолились, затряслося те місце, де зібрались були, і перепо́внилися всі Святим Духом, — і зачали говори́ти Слово Боже з сміли́вістю!

Перші християни живуть спільним життям

 32 А люди, що ввірували, мали серце одне й одну душу, і жоден із них не вважав що з маєтку свого́ за своє, але в них усе спі́льним було́.

 33 І апо́столи з вели́кою силою свідчили про воскресіння Ісуса Господа, і благода́ть[1] велика на всіх них була!

 34 Бо жоден із них не терпів недостачі: бо, хто мав поле чи дім, продавали, і заплату за про́даж прино́сили,

 35 та й клали в ногах у апо́столів, — і роздавалося кожному, хто потре́бу в чім мав.

 36 Так, Йо́сип, що Варна́вою — що в перекладі є „син потіхи“ — був про́званий від апо́столів, Левит, родом кі́прянин,

 37 мавши поле, продав, а гроші приніс, та й поклав у ногах у апо́столів.

Ананій і Сапфіра. Кара за неправду

5 А один чоловік, на йме́ння Ана́ній, із своєю дружи́ною Сапфі́рою, продав маєток,

 2 та й з ві́дома дружи́ни своєї присво́їв частину з заплати, а якусь там частину приніс та й поклав у ногах у апо́столів.

 3 І промовив Петро: „Ана́нію, чого сатана́ твоє серце напо́внив, щоб ти Духу Святому неправду сказав та присво́їв із заплати за землю?

 4 Хіба те, що́ ти мав, не твоє все було, а про́дане не в твоїй вла́ді було? Чого ж в серце своє ти цю справу поклав? Ти не лю́дям неправду сказав, але Богові!“

 5 Як Ана́ній зачу́в ці слова́, то впав та й умер. І обгорнув жах великий усіх, що це чули!

 6 Юнаки́ ж повставали, обгорну́ли його, і винесли та й поховали.

 7 І сталось, годин через три прийшла й дружи́на його, про випа́док нічо́го не знавши.

 8 І промовив до неї Петро: „Скажи мені, чи за стільки ви землю оту продали́?“ Вона ж відказала: „Так, за стільки“.

 9 До неї ж Петро: „Чому це ви змо́вилися споку́шувати Господнього Духа? Он ті входять у двері, що чоловіка твого поховали, — і тебе вони винесуть“.

 10 І вона зараз упала до ніг його, та й умерла. Як ввійшли ж юнаки́, то знайшли її мертвою, і, винісши, біля мужа її поховали.

 11 І обгорнув страх великий всю Церкву та всіх, що чули про це.

Чуда апо́столів

 12 А руками апо́столів стались знаме́на та чуда великі в наро́ді.

  1. Грецьке χάρις — благода́ть, цебто Божа ласка з Його дарами.