Сторінка:Ivan Ohienko Bible.djvu/1393

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана

1389

Послання св. ап. Павла до римлян 1, 2

 21 бо, пізнавши Бога, не прославляли Його, як Бога, і не дякували, але знікчемні́ли своїми думка́ми, і запа́морочилось нерозумне їхнє серце.

 22 Називаючи себе мудрими, вони потумані́ли,

 23 і славу нетлінного Бога змінили на подобу образа тлінної люди́ни, і птахів, і чотириногих, і га́дів.

 24 Тому́ то й видав їх Бог у пожадливостях їхніх сердець на нечи́стість, щоб вони самі знеславляли тіла свої.

 25 Вони Божу правду замінили на неправду, і честь віддавали, і служили створінню більш, як Творце́ві, що благослове́нний навіки, амі́нь.

 26 Через це Бог їх видав на пожадливість гане́бну, — бо їхні жінки замінили природне єдна́ння на протиприродне.

 27 Так само й чоловіки, позоставивши природне єдна́ння з жіночою статтю, розпали́лися своєю пожадливістю один до о́дного, і чоловіки з чоловіками сором чинили. І вони прийняли́ в собі відплату, відповідну їхньому блу́дові.

 28 А що вони не вважали за потрібне мати Бога в пізна́нні, видав їх Бог на розум переве́рнений, — щоб чинили непристойне.

 29 Вони повні всякої неправедности, лукавства, заже́рливости, зло́би, повні заздрости, убивства, суперечки, омани, лихих звича́їв,

 30 обмовники, наклепники, богонена́видники, напасники́, чваньки, пишні, винахідники зла, неслухня́ні батькам,

 31 нерозумні, зрадники, нелюбовні, немилости́ві.

 32 Вони знають при́суд Божий, що ті, хто чинить таке, ва́рті смерти, а проте не тільки самі чинять, але й хвалять тих, хто робить таке.

Не дивиться Бог на особу

2 Ось тому без виправдання ти, кожний чоловіче, що судиш, бо в чо́му осуджуєш іншого, сам себе осуджуєш, бо чиниш те саме й ти, що судиш.

 2 А ми знаємо, що суд Божий поправді на тих, хто чинить таке.

 3 Чи ти ду́маєш, чоловіче, судячи тих, хто чинить таке, а сам робиш таке саме, — що ти втечеш від суду Божого?

 4 Або пого́рджуєш багатством Його до́брости, ла́гідности та довготерпіння, не знаючи, що Божа до́брість провадить тебе до покая́ння?

 5 Та через жорстокість свою й нерозкаяність серця збираєш собі гнів на день гніву та об'я́влення справедливого суду Бога,

 6 що „кожному віддасть за його вчинками“:

 7 тим, хто витривалістю в добрім ділі шукає слави, і чести, і нетління, — життя вічне,

 8 а сварливим та тим, хто противиться правді, але кориться неправді, — лютість та гнів.

 9 Недоля та у́тиск на всяку душу[1] людини, хто чинить зле, юдея ж перше та ге́ллена,

 10 а слава, і честь, і мир усякому, хто чинить добре, юдеєві ж перше та ге́лленові.

 11 Бо не дивиться Бог на обличчя![2]

Зако́н і його викона́ння

 12 Котрі бо згрішили без Зако́ну, без Зако́ну й загинуть, а котрі згрішили в Зако́ні, при́ймуть суд за Зако́ном.

  1. „На всяку душу людини“ —на кожного.
  2. „На обличчя“ — на особу.