Сторінка:Ivan Ohienko Bible.djvu/1396

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана

1392

Послання св. ап. Павла до римлян 4, 5

 10 Як же залічена? Як був в обрізанні, чи в необрізанні? Не в обрізанні, але в необрізанні!

 11 І прийняв він ознаку обрізання, — печать праведности через віру, що її в необрізанні мав, щоб йому бути отцем усіх віруючих, хоч були необрізані, щоб і їм залічено праведність,

 12 і отцем обрізаних, не тільки тих, хто з обрізання, але й тих, хто ходить по слідах віри, що її в необрізанні мав наш отець Авраам.

 13 Бо обі́тницю Авраамові чи його насінню, що бути йому спадкоємцем світу, дано не Зако́ном, але праведністю віри.

 14 Бо коли спадкоємці ті, хто з Зако́ну, то спорожніла віра й зні́вечилась обі́тниця.

 15 Бо Зако́н чинить гнів; де ж немає Закону, немає й пере́ступу.

 16 Через це з віри, щоб було з милости, щоб обі́тниця певна була всім нащадкам, не тільки тому́, хто з Закону, але й тому́, хто з віри Авраама, що отець усім нам,

 17 як написано: „Отцем багатьох наро́дів Я поставив тебе,“ — перед Богом, Якому він вірив, Який оживляє мертвих і кличе неіснуюче, як існуюче.

 18 Він — проти надії — увірував у надії, що стане батьком багатьох народів, за сказаним: „Таке числе́нне буде насіння твоє!“

 19 І не знеміг він у вірі, і не вважав свого тіла за вже омертвіле, бувши майже сторічним, ні утро́би Сариної за змертвілу,

 20 і не мав сумніву в обі́тницю Божу через недові́рство, але зміцни́вся в вірі, і віддав славу Богові,

 21 і був зовсім певний, що Він має силу й виконати те, що обіцяв.

 22 Тому й „залічено це йому в праведність“.

 23 Та не написано за нього одно́го, що залічено йому,

 24 а за нас, — залі́читься й нам, що віруємо в Того, Хто воскресив із мертвих Ісуса, Господа нашого,

 25 що був виданий за наші гріхи, і воскрес для ви́правдання нашого.

Плоди ви́правдання з віри

5 Отож, ви́правдавшись вірою, майте мир із Богом через Господа нашого Ісуса Христа,

 2 через Якого ми вірою одержали доступ до тієї благода́ті, що в ній стоїмо́, і хва́лимось наді́єю слави Божої.

 3 І не тільки нею, але й хвалимося в утисках, знаючи, що утиски приносять терпели́вість,

 4 а терпеливість — до́свід, а досвід — надію,

 5 а надія не засоро́мить, бо любов Божа вилилася в наші серця Святим Духом, даним нам.

 6 Бо Христос, коли ми були́ ще недужі, своєї пори помер за нечестивих.

 7 Бо навряд чи помре хто за праведника, ще бо за доброго може хто й відважиться вмерти.

 8 А Бог дово́дить Свою любов до нас тим, що Христос умер за нас, коли ми були́ ще грішниками.

 9 Тож тим більше спасемося Ним від гніву тепер, коли кров'ю Його ми ви́правдані.

 10 Бо коли ми, бувши ворогами, примирилися з Богом через смерть Сина Його, то тим більше, примирившися, спасе́мося життя́м Його.

 11 І не тільки це, але й хва́лимося в Бозі через Господа нашого Ісуса Христа, що через Нього оде́ржали ми тепер прими́рення.

Гріх Адамів і спасі́ння Христове

 12 Тому́ то, як через одно́го чоловіка ввійшов до світу гріх, а гріхом смерть, так прийшла й