Сторінка:Ivan Ohienko Bible.djvu/1421

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана

1417

Перше послання ап. Павла до коринтян 13, 14

милосе́рдствує, не за́здрить, любов не величається, не надима́ється,

 5 не пово́диться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не ду́має лихо́го,

 6 не радіє з неправди, але тішиться правдою,

 7 усе зно́сить, вірить у все, сподіва́ється всього, усе те́рпить!

 8 Ніко́ли любов не перестає! Хоч пророцтва й існують, — та припи́няться, хоч мови існують, — замо́вкнуть, хоч існує знання́, — та скасу́ється.

Доскона́ле понад частинне

 9 Бо ми знаємо части́нно, і пророкуємо частинно;

 10 коли ж досконале настане, тоді зупиниться те, що частинне.

 11 Коли я дити́ною був, то я говорив, як дити́на, як дити́на я ду́мав, розумів, як дитина. Коли ж мужем я став, то відкинув дитя́че.

 12 Отож, тепер бачимо ми ніби у дзе́ркалі, у за́гадці, але по́тім — обличчям в обличчя; тепер розумію частинно, а по́тім пізна́ю, як і пі́знаний я.

 13 А тепер залиша́ються віра, надія, любов, — оці три. А найбільша між ними — любов!

У Церкві говоріть тільки зрозумілою мовою!

14 Дбайте про любов, і про духовне пильнуйте, а найбільше — щоб пророкува́ти.

 2 Як гово́рить хто чужою мовою,[1] той не лю́дям говорить, а Богові, бо ніхто його не розуміє, і він духом говорить таємне.

 3 А хто пророку́є, той лю́дям говорить на збудува́ння, і на умо́влений, і на розраду.

 4 Як говорить хто чужою мовою, той будує тільки самого себе, а хто пророкує, той Церкву будує.

 5 Я ж хо́чу, щоб мовами говорили всі, а ліпше — щоб пророкува́ли: більший бо той, хто пророкує, аніж той, хто говорить мовами, хібащо пояснює, щоб будува́лася Церква.

 6 А тепер, як прийду́ я до вас, браття, і до вас говорити буду чужою мовою, то який вам пожи́ток зроблю́, коли не поясню́ вам чи то відкриття́м, чи знання́м, чи пророцтвом, чи наукою?

 7 Бо навіть і речі бездушні, що звук видають, як сопілка чи лю́тня, коли б не видавали вони різних звуків, — як пізнати б тоді, що́ бринить або грає?

 8 Бо коли сурма́ звук невира́зний дає, — хто до бо́ю гото́витись бу́де?

 9 Так і ви, коли мовою не подасте́ зрозумілого слова, — як пізнати, що́ кажете? Ви говоритимете на вітер!

 10 Як багато, напри́клад, різних мов є на світі, — і жа́дна з них не без зна́чення!

 11 І коли я не знатиму зна́чення слів, то я буду чужи́нцем промовцеві, і промо́вець чужи́нцем мені.

 12 Так і ви, що пильнуєте про духовні дари, — дбайте, щоб збагачуватись через них на збудува́ння Церкви!

 13 Ось тому́, хто говорить чужою мовою, нехай молиться, щоб умів виясняти.

 14 Бо коли я молюся чужою мовою, то молиться дух мій, а мій розум без пло́ду!

 15 Ну, то що ж? Буду молитися духом, і буду молитися й розумом, співатиму духом, і співатиму й розумом.

 16 Бо коли благословля́тимеш духом, то як той, що займає місце про́стої людини, промовить

  1. Грецьке γλω̃σσα — мова, говірка, чужа мова, незрозуміла мова.