1463
Друге послання св. ап. Павла до Тимофія 1, 2
8 Тож, не соромся засві́дчення Господа нашого, ні мене, Його в'я́зня, але страждай з Єва́нгелією за силою Бога,
9 що нас спас і покликав святим по́кликом, — не за наші діла, але з волі Своєї та з благодаті, що нам да́на в Христі Ісусі попе́реду вічних часі́в.
10 А тепер об'яви́лась через з'я́влення Спасителя нашого Христа Ісуса, що й смерть зруйнував, і вивів на світло життя та нетління Єва́нгелією.
11 що для неї я був настано́влений за проповідника, апо́стола й учителя.
12 З цієї причини й терплю́ я оце, але не соро́млюсь, бо знаю, в Кого я ввірував та впе́внився, що має Він силу заховати на той день заста́ву мою.
13 Май же за взір здорових слів ті, які від мене почув ти у вірі й любові, що в Христі Ісусі вона.
14 Добро припору́чене стережи Святим Духом, що в нас пробува́є.
15 Ти знаєш оце, що відверну́лись від мене всі, хто в А́зії, а між ними Фіге́л та Гермоге́н.
16 Хай Госпо́дь подасть милосердя Ониси́форовому дому, бо він часто мене підкріпляв і кайда́нів моїх не соро́мився.
17 А коли він до Риму прибув, шукав мене пильно й знайшов, —
18 хай Госпо́дь йому дасть знайти милість від Господа в день той, — скільки ж він послужив був в Ефе́сі мені, ти ві́даєш краще!
2 Отож, сину мій, зміцняйся в благода́ті, що в Христі Ісусі вона!
2 А що чув ти від мене при багатьо́х свідках, те передай вірним лю́дям, що будуть спроможні й інших навчити.
3 А ти терпи лихо, як добрий воя́к Христа Ісуса!
4 Бо жоден воя́к не в'яжеться в справи життя, аби догодити тому, хто ві́йсько збирає.
5 А як хто йде на зма́ги, то вінка́ не одержує, якщо незако́нно змага́ється.
6 Трудящому хліборо́бові нале́житься першому покуштувати з плоду.
7 Розумій, що́ я говорю́. А Госпо́дь нехай дасть тобі розум у всьому.
8 Пам'ятай про Ісуса Христа з насіння Дави́дового, що воскрес із мертвих, за моєю Єва́нгелією,
9 за яку я терплю́ муки аж до ув'я́знення, як той злочи́нець. Але Сло́ва Божого не ув'язни́ти!
10 Через це перено́шу я все ради ви́браних, щоб і вони доступили спасі́ння, що в Христі Ісусі, зо славою вічною.
11 Вірне слово: коли ра́зом із Ним ми померли, то й жи́тимемо ра́зом із Ним!
12 А коли терпимо́, то будемо ра́зом тако́ж царюва́ти. А коли відцураємось, то й Він відцурається нас!
13 А коли ми невірні, зостається Він вірним, бо не може зректися Само́го Себе!
14 Нагадуй про це й заклинай перед Богом, щоб не спереча́лись словами, бо ніна́що воно, хіба слухача́м на руїну.
15 Силку́йся поставити себе
