Перейти до вмісту

Сторінка:Ivan Ohienko Bible.djvu/1466

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

1462

Друге послання св. ап. Павла до Тимофія 1

 10 Бо корень усього лихого — то грошолюбство, якому віддавшись, дехто відбились від віри й поклали на себе великі стражда́ння.

 11 Але ти, о Божа люди́но, утікай від такого, а женися за праведністю, благоче́стям, вірою, любов'ю, терпеливістю, ла́гідністю!

 12 Змагай добрим зма́гом віри, ухопися за вічне життя, до якого й покликаний ти, і визнав був добре визна́ння перед свідками багатьма́.

 13 Наказую перед Богом, що ожи́влює все, і перед Христом Ісусом, Який добре визна́ння засві́дчив за По́нтія Пила́та,

 14 щоб доде́ржав ти заповідь чистою та бездога́нною аж до з'я́влення Господа нашого Ісуса Христа,

 15 що його свого ча́су покаже блаженний і єдиний міцний, Цар над царями та Пан над панами,

 16 Єдиний, що має безсмертя, і живе в неприступному світлі, Якого не бачив ніхто із людей, ані бачити не може. Честь Йому й вічна влада, амі́нь!

 17 Наказуй багатим за віку тепе́рішнього, щоб не не́слися ви́соко, і щоб надії не клали на багатство непевне, а на Бога Живого, що щедро дає нам усе на спожи́ток,

 18 щоб робили добро, багати́лися в добрих ділах, були щедрі та пильні,

 19 щоб збирали собі скарб, як добру основу в майбу́тньому, щоб прийняти правдиве життя.

Стережися знання́ неправдивого

 20 О Тимофі́ю, бережи переда́ння, стережися марно́го базі́кання та супере́чок знання́, неправдиво названого так.

 21 Дехто віддався йому, та й від віри відпав. Благода́ть з тобою. Амі́нь.



Друге послання св. апостола Павла до
Тимофія

Привіт Тимофієві

1 Павло, з волі Божої апо́стол Христа Ісуса, за обі́тницею життя, що в Христі Ісусі,

 2 до Тимофія, сина улю́бленого: благода́ть, милість, мир від Бога Отця й Христа Ісуса, Господа нашого!

Розгріваймо в собі Божий дар

 3 Дякую Богові, Якому служу́ від предків чистим сумлінням, що тебе пам'ятаю я за́вжди в молитвах своїх день і ніч.

 4 Я бажаю побачити тебе, пам'ята́ючи сльо́зи твої, щоб напо́внитись радістю.

 5 Я приво́джу на пам'ять собі твою нелицемірну віру, що перше була́ осели́лася в бабі твоїй Лоі́ді та в твоїй матері Евні́кії; певен же я, що й у тобі вона осели́лась.

 6 З цієї причини я нагадую тобі, щоб ти розгрівав Божого дара, який у тобі через покла́дання рук моїх.

 7 Бо не дав нам Бог духа стра́ху, але сили, і любови, і здорового розуму.