1461
Перше послання св. ап. Павла до Тимофія 5, 6
хо́чуть, наперекі́р Христові, заміж вихо́дити,
12 через що мають о́суд, бо від першої віри відкинулись.
13 А ра́зом із тим неробі́тні вони, бо вчаться ходити по домах, і не тільки неробітні, але й лепетли́ві, і занадто цікаві, і гово́рять, чого не годи́ться.
14 Отож бо, я хочу, щоб молодші заміж вихо́дили, родили дітей, домом ря́дили, не давали противникові ані жодного по́воду для лихомовства.
15 Бо вже дехто пішли слідом за сатаною.
16 А коли має вдів який вірний, нехай їх утримує, а Церква нехай не обтяжується, щоб могла вона втримувати вдів правдивих.
17 А пресвітери, які добре пильнують діла, нехай будуть наділені подвійною честю, а надто ті, хто працює у слові й науці.
18 Бо каже Писа́ння: „Не в'яжи рота волові, що молотить“, та: „Вартий працівни́к своєї нагоро́ди.
19 Не приймай скарги проти пресві́тера, хібащо при двох чи трьох свідках.
20 А тих, хто грішить, картай перед усіма́, щоб і інші страх мали.
21 Заклинаю тебе перед Богом й Ісусом Христом та ви́браними а́нголами, щоб ти заховав це без лицемі́рства, нічого не ро́блячи з упере́дженням.
22 Не рукопоклада́й скоро ніко́го, і не приставай до чужих гріхів. Бережи себе чистим!
23 Води більше не пий, але трохи вина заживай ради шлу́нка твого́ та частих неду́гів твоїх.
24 У інших людей гріхи явні і йдуть перед ними на о́суд, а за іншими йдуть слідкома́.
25 Явні так само й добрі діла, а ті, що інші, сховатись не можуть.
6 Усі раби, які під ярмом, нехай уважають панів своїх гідними всякої чести, щоб не зневажа́лися Боже Ім'я́ та наука.
2 А ті, хто має панів віруючих, не повинні недбати про них через те, що бра́ття вони, але нехай служать їм тим більше, що вони віруючі та улю́блені, що вони добродійства Божі приймають. Оцього навчай та нагадуй!
3 А коли хто навчає інакше, і не приступає до здорових слів Господа нашого Ісуса Христа та до науки, що вона за правдивою вірою, —
4 той згорді́в, нічого не знає, але захво́рів на суперечки й змага́ння, що від них повстають заздрість, сварки́, богозневаги, лукаві здогади,
5 постійні сварні між людьми́ зіпсутого розуму й позбавлених правди, які ду́мають, ніби благоче́стя — то зиск. Цурайся таких!
6 Великий же зиск — то благоче́стя із задоволенням.
7 Бо ми не прине́сли в світ нічого, то нічого не можемо й ви́нести.
8 А як маєм поживу та одяг, то ми задово́лені бу́дьмо з того.
9 А ті, хто хоче багаті́ти, упадають у спокуси та в сітку, та в числе́нні нерозумні й шкідливі пожадливості, що втручають людей на загла́ду й загибіль.
