Сторінка:Ivan Ohienko Bible.djvu/1464

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана

1460

Перше послання св. ап. Павла до Тимофія 4, 5

а́нгола́м показався, проповіданий був між наро́дами, увірувано в Нього в світі, Він у славі вознісся!

Обов'язки служи́теля Божого

4 А Дух ясно говорить, що від віри відступляться дехто в останні часи́, ті, хто слухає духів підступних і наук де́монів,

 2 хто в лицемірстві гово́рить неправду, і спалив сумління своє,

 3 хто одру́жуватися забороняє, наказує стри́муватися від їжі, яку Бог створив на поживу з подякою віруючим та тим, хто правду пізнав.

 4 Кожне бо Боже тво́риво добре, і ніщо не негідне, що приймаємо з подякою,

 5 воно бо освячується Божим! Словом і молитвою.

 6 Як бу́деш оце подавати братам, то будеш ти добрий служи́тель Христа Ісуса, годований словами віри та доброї науки, що за нею слідо́м ти пішов.

 7 Цурайся нечистих та ба́бських байо́к, а вправляйся в благоче́сті.

 8 Бо вправа тілесна мало кори́сна, а благоче́стя кори́сне на все, бо має обі́тницю життя тепе́рішнього та майбу́тнього.

 9 Вірне це слово, і гі́дне всякого прийняття́!

 10 Бо на це ми й працюємо і зно́симо га́ньбу, що надію кладемо на Бога Живого, Який усім лю́дям Спаси́тель, найбільше ж для вірних.

 11 Наказуй оце та навчай!

 12 Нехай молодим твоїм віком ніхто не горду́є, але будь зразко́м для вірних у слові, у житті, у любові, у дусі, у вірі, у чистості!

 13 Поки прийду́ я, пильнуй чита́ння, нага́дування та науки!

 14 Не зане́дбуй благода́тного дара в собі, що був да́ний тобі за пророцтвом із покла́денням рук пресвітерів.

 15 Про це піклуйся, у цім пробувай, щоб у́спіх твій був явний для всіх!

 16 Уважай на самого себе та на науку, тримайся цього. Бо чи́нячи так, ти спасеш і самого себе, і тих, хто тебе слухає!

Не докоряй, але вмовляй

5 Старшого не докоря́й, але вмовляй, немов ба́тька, а молодших — як братів,

 2 старших жіно́к — немов матіро́к, молодших — як сесте́р, зо всякою чистістю.

Про вдовиць

 3 Шануй вді́в, уді́в правдивих.

 4 А як має вдови́ця яка дітей чи внучат, нехай у́чаться перше побожно шанувати роди́ну свою, і віддячуватися батькам, бо це Богові вгодно.

 5 А вдови́ця правдива й само́тня надію складає на Бога, та перебуває день і ніч у молитвах і блага́ннях.

 6 А котра́ у розко́шах живе, — та живою померла.

 7 І це наказуй, щоб були́ непорочні.

 8 Коли ж хто про своїх, особливо ж про дома́шніх не дбає, той вирікся віри, і він гірший від невірного.

 9 А вдову вно́сити до спи́ску не менше, як шістдесятлітню, що була́ за дружи́ну одно́му чоловікові,

 10 засвідчену в добрих ділах, якщо дітей ви́ховала, якщо подорожніх приймала, якщо но́ги святим умивала, якщо помагала обездо́леним, якщо всякий добрий учинок виконувала.

 11 Але вдів молодих не приймай, бо вони, розпали́вшися,