Сторінка:Ivan Ohienko Bible.djvu/1482

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана

1478

Послання до євреїв 10, 11

 39 Ми ж не з тих, хто хитається на заги́біль, але віруємо на спасі́ння душі.

Сила віри

11 А віра — то підста́ва споді́ваного, доказ неба́ченого.

 2 Бо нею засвідчені ста́рші були́.

 3 Вірою ми розуміємо, що віки́ Словом Божим збудовані, так що з невидимого сталось видиме.

 4 Вірою Авель приніс Богові жертву кращу, як Ка́їн; нею засвідчений був, що він праведний, як Бог сві́дчив про да́ри його; нею, і вмерши, він ще промовляє.

 5 Вірою Ено́х був перене́сений на небо, щоб не бачити смерти; і його не знайшли, бо Бог переніс його. Бо раніш, як його перенесено, він був засвідчений, що „Богові він догоди́в“.

 6 Догоди́ти ж без віри не можна. І той, хто до Бога приходить, мусить вірувати, що Він є, а тим, хто шукає Його, Він дає нагороду.

 7 Вірою Ной, як дістав об'я́влення про те, чого́ ще не бачив, побоявшись, зробив ковчега, щоб дім свій спасти́; нею світ засудив він, і став спадкоє́мцем праведности, що з віри вона.

 8 Вірою Авраа́м, покликаний на місце, яке мав прийняти в спа́дщину, послухався та й пішов, не відаючи, куди йде.

 9 Вірою він перебува́в на Землі Обі́цяній, як на чужій, і проживав у наме́тах з Іса́ком та Яковом, співспадкоє́мцями тієї ж обі́тниці,

 10 бо чекав він міста, що має підва́лини, що Бог його будівни́чий та творе́ць.

 11 Вірою й Са́ра сама дістала силу прийняти насіння, і породила понад час свого віку, бо вірним вважала Того, Хто обі́тницю дав.

 12 Тому́ й від одно́го, та ще змертвілого, народилось так багато, як зо́рі небесні й пісок незчисле́нний край моря.

 13 Усі вони повмирали за вірою, не оде́ржавши обі́тниць, але зда́лека бачили їх, і повітали, і ві́рували в них, та визнавали, що „вони на землі чужани́ці й прихо́дьки“.

 14 Бо ті, що говорять таке, виявляють, що шукають ба́тьківщини.

 15 І коли б вони пам'ятали ту, що вийшли з неї, то мали б час повернутись.

 16 Та бажають вони тепер кращої, цебто небесної, тому́ й Бог не соро́миться їх, щоб звати Себе їхнім Богом, бо Він приготува́в їм місто.

 17 Вірою Авраа́м, випробо́вуваний, привів на жертву Ісака, і, мавши обі́тницю, приніс одноро́дженого,

 18 що йому було сказано: „В Ісакові буде насіння тобі“.

 19 Бо він розумі́в, що Бог має силу й воскресити з мертвих, тому й одержав його на проо́браз.

 20 Вірою в майбу́тнє поблагословив Іса́к Якова та Іса́ва.

 21 Вірою Яків, умираючи, поблагословив кожного сина Йо́сипового, і „схилився на верх свого́ жезла.“

 22 Вірою Йо́сип, умираючи, згадав про ви́хід синів Ізра́їлевих та про кості свої запові́в.

 23 Вірою Мойсе́й, як родився, перехо́вувався батьками своїми три місяці, бо вони бачили, що гарне дитя, і не злякались нака́зу царе́вого.

 24 Вірою Мойсе́й, коли виріс, відрікся зватися сином дочки́ фарао́нової.

 25 Він хотів краще страждати з наро́дом Божим, аніж мати доча́сну гріховну потіху.