Сторінка:Ivan Ohienko Bible.djvu/296

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана

292

Книга Ісуса Навина 13, 14

кінця озера Кіннерет по тім боці Йорда́ну на схід.

 28 Це спа́док Ґадових синів за їхніми ро́дами, міста та їхні оселі.

 29 І дав Мойсей половині племени Манасіїного, і воно було половині племени Манасіїних синів за їхніми ро́дами.

 30 І була їхня границя від Манахаїму, увесь Башан, усе царство Оґа, царя башанського, і всі села Яіру, що в Башані, шістдеся́т міст.

 31 А половина Ґілеаду, і Аштарот, і Едрея, міста Оґового царства в Башані, — синам Махіра, Манасіїного сина, половині синів Махіра за їхніми ро́дами.

 32 Оце те, що Мойсей дав на спа́док в моавських степа́х по тім боці Йорда́ну на схід.

 33 А Левієвому племені Мойсей не дав спа́дку, — Господь, Бог Ізраїлів, Він їхній спа́док, як говорив їм.

Поділ спа́дку ханаа́нському Краї

14 А оце те, що посіли Ізраїлеві сини в ханаанському краї, що дали їм на спа́док священик Елеаза́р, і Ісус, син Навинів, та го́лови батьків племен Ізраїлевих синів.

 2 Жеребко́м приділили їхній спа́док, як наказав був Господь через Мойсея, дев'яти племе́нам і половині пле́мени.

 3 Бо дав Мойсей насліддя двох племе́н, та половини пле́мени по той бік Йорда́ну, а Левитам спа́дку не дав серед них.

 4 Бо Йо́сипових синів було двоє поколінь, Манасі́я та Єфре́м, а Левитам не дали спа́дку в краю́, а тільки міста на осе́лення та їхні пасови́ська для їхньої худоби та для їхнього маєтку.

 5 Як наказав був Господь Мойсеєві, так зробили Ізраїлеві сини, та й поділили край.

Спа́док Кале́ва

 6 І підійшли Юдині сини до Ісуса в Ґілґалі, та й сказав до нього Кале́в, син Єфуннеїв, кеназзе́янин: „Ти знаєш те слово, що Господь говорив до Мойсея, Божого чоловіка, про мене та про тебе в Кадеш-Барнеа.

 7 Я був віку сорока́ літ, коли Мойсей, раб Господній, посилав мене з Кадеш-Барнеа ви́відати той край. І я доклав йому справу, як було в серці моїм.

 8 А мої браття, що ходили зо мною, знеси́лили були́ серце народу, а я обстава́в за Господом, Богом моїм.

 9 І присягнув Мойсей того дня, говорячи: „Поправді кажу́, — той край, що нога твоя ходила в ньому, буде на спа́док тобі та синам твоїм аж навіки, бо ти обстава́в за Господом, Богом моїм.

 10 А тепер оце Господь позоставив мене при житті, як говорив. Оце сорок і п'ять літ відтоді́, як Господь говорив був це слово Мойсеєві, коли Ізраїль ходив у пустині. А тепер ось я віку восьмидесяти й п'яти літ.

 11 Сьогодні я ще сильний, як того дня, коли Мойсей посилав мене, — яка сила моя тоді, така сила моя й тепер, щоб воювати, і вихо́дити, і прихо́дити.

 12 А тепер дай же мені цей гористий край, про який Господь говорив того дня, бо ти чув того дня, що там ве́летні та великі укрі́плені міста́. Може Господь буде зо мною, і я повиганяю їх, як говорив був Господь“.

 13 І поблагословив його Ісус, і дав Калевові, синові Єфуннеєвому, Хевро́н за спа́док.