Перейти до вмісту

Сторінка:Ivan Ohienko Bible.djvu/31

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

27

Книга Буття 19

 8 Ось у мене дві доньки, що мужа не пізнали. Нехай я їх до вас виведу, а ви їм робіть, що вам до вподоби. Тільки мужам оцім не робіть нічого, бо на те вони прийшли під тінь даху мого“.

 9 А вони закричали: „Іди собі геть!“ І сказали: „Цей один був прийшов, щоб пожити чужинцем, а він став тут суддею! Тепер ми зло гірше тобі заподієм, ніж їм!“ І сильно вони налягали на мужа, на Лота, і підійшли, щоб висадити двері.

 10 Тоді вистромили свою руку ті мужі, і впровадили Лота до себе до дому, а двері замкнули.

 11 А людей, що при вході до дому зібрались, вони вдарили сліпотою, — від малого аж до великого. І ті попомучилися, шукаючи входу.

 12 І сказали ті мужі до Лота: „Ще хто в тебе тут? Зятів і синів своїх, і дочок своїх, і все, що в місті твоє, — виведи з цього місця,

 13 бо ми знищимо це місце, бо збільшився їхній крик перед Господом, і Господь послав нас, щоб знищити його“.

 14 І вийшов Лот, і промовив до зятів своїх, що мали взяти дочок його, і сказав: „Уставайте, вийдіть із цього місця, бо Господь знищить місто“. Але в очах зятів він здавався як жартун.

 15 А коли зійшла світова зірниця, то Анголи принагля́ли Лота, говорячи: „Уставай, візьми жінку свою та обох дочок своїх, що знаходяться тут, щоб тобі не загинути через гріх цього міста“.

 16 А що він вагався, то ті мужі — через Господню до нього любов — схопили за руку його, і за руку жінки його, і за руку обох дочок його, і вивели його, і поставили поза містом.

 17 І сталося, коли один з них виводив їх поза місто, то промовив: „Рятуй свою душу, — не оглядайся позад себе, і не затримуйся ніде в околиці. Ховайся на го́ру, щоб тобі не загинути“.

 18 А Лот їм відказав: „Ні ж бо, Господи!

 19 Ось Твій раб знайшов милість в очах Твоїх, і Ти побільшив Свою милість, що зробив її зо мною, щоб зберегти при житті мою душу; але я не встигну сховатись на го́ру, щоб бува не спіткало мене зло, і я помру.

 20 Ось місто це близьке, щоб утекти туди, а воно — маленьке. Нехай сховаюсь я туди, — чи ж воно не маленьке? — і буде жити душа моя“.

 21 І відказав Він до нього: „Ось Я прихиливсь до твого проха́ння,[1] щоб не зруйнувати мі́ста, про яке ти казав.

 22 Швидко сховайся туди, бо Я не зможу нічого зробити, аж поки не при́йдеш туди“. Тому й назвав ім'я́ тому місту: Цоар.[2]

 23 Сонце зійшло над землею, а Лот прибув до Цоару.

 24 І Господь послав на Содом та Гомору дощ із сірки й огню́, від Господа з неба.

 25 I поруйнував ті міста, і всю околицю, і всіх мешканців міст, і рослинність землі.

 26 А жінка його, Ло́това, озирнулася позад нього, — і стала стовпом соляним!

 27 І встав Авраам рано вранці, і подався до місця, де стояв був він перед лицем Господнім.

 28 І він подивився на Содом та Гомору, і на всю поверхню зем-

  1. В ориґіналі: Ось Я підніс твоє обличчя, пор. далі 32. 21.
  2. Цоар — дріб'язок, малий, дрібний.