Сторінка:Ivan Ohienko Bible.djvu/641

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана

637

Книга Йова 16, 17

 11 Бог злочи́нцеві видав мене, і кинув у руки безбожних мене́.

 12 Спокійний я був, — та тремтя́чим мене Він зробив. І за шию вхопи́в Він мене — й розторо́щив мене, та й поставив мене Собі ціллю:

 13 Його стрі́льці мене оточи́ли, розриває нирки́ мої Він не жалі́вши, мою жовч виливає на землю.

 14 Він робить пролі́м на проло́мі в мені, Він на мене біжить, як сила́ч.

 15 Вере́ту пошив я на шкіру свою та під по́рох знизи́в свою го́лову.

 16 Зашарі́лось обличчя моє від плачу́, й на пові́ках моїх залягла́ смертна тінь,

 17 хоч насильства немає в доло́нях моїх, і чи́ста молитва моя!

 18 Не прикри́й, земле, крови моєї, і хай місця не буде для зо́йку мого́, —

 19 бо тепер ось на небі мій Свідок, Самови́дець мій на висоті́.

 20 Глузли́вці мої, мої дру́зі, — моє око до Бога сльози́ть,

 21 і нехай Він дозволить люди́ні змага́ння із Богом, як між сином лю́дським і ближнім його, —

 22 бо почи́слені роки мину́ть, і піду́ я дорогою, та й не верну́сь.

Глибокий розпач: де наді́я моя?

17 Мій дух залама́всь, мої дні погаса́ють, — зоста́лись мені самі гроби!

 2 Дійсно, насмі́шки зо мною, й моє око в розгі́рченні їхнім ночує.

 3 Поклади, дай заста́ву за мене Ти Сам,— хто ж то той, що умову зо мною заб'є по рука́х?

 4 Бо від розуміння закрив Ти їх серце тому не звели́чуєш їх.

 5 Він призна́чує ближніх на по́діл, а очі синів його те́мніють,

 6 Він поставив мене за прислі́в'я в наро́дів, і став я таким, на якого плюють.

 7 З безтала́ння поте́мніло око моє, а всі члени мої — як та тінь...

 8 Праведники остовпі́ють на це, і невинний встає на безбожного.

 9 І праведний буде держа́тись дороги своєї, а хто чистору́кий — побі́льшиться в силі.

 10 Але всі ви пове́рнетеся, — і прихо́дьте, та я не зиахо́джу між вами розумного.

 11 Мої дні проминули, порвалися ду́ми мої, мого серця маєток, —

 12 вони мені ніч оберта́ють на день, набли́жують світло при те́мряві!

 13 Якщо сподіва́юсь, то тільки шео́лу, як дому свого, в темноті постелю́ своє ло́же.