Перейти до вмісту

Сторінка:Ivan Ohienko Bible.djvu/65

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

61

Книга Буття 41

великий достаток у всім краї єгипетськім.

 30 А по них настануть сім літ голодних, — і буде забутий увесь той достаток в єгипетській землі, і голод винищить край.

 31 І не буде видно того достатку в краї через той голод, що настане по́тім, бо він буде дуже тяжки́й.

 32 А що сон повторився фараонові двічі, це значить, що справа ця постановлена від Бога, і Бог незабаром виконає її.

 33 А тепер нехай фараон наздрить чоловіка розумного й мудрого, і нехай поставить його над єгипетською землею.

 34 Нехай учинить фараон, і нехай призна́чить урядників над краєм, і нехай за сім літ достатку збирає п'ятину врожаю єгипетської землі.

 35 І нехай вони позбирають усю їжу тих добрих років, що приходять, і нехай вони позбирають збіжжя під руку фараонову, на їжу по містах, і нехай бережуть.

 36 І буде та їжа на запа́с для краю на сім літ голодних, що настануть в єгипетській землі, — і край не буде знищений голодом“.

 37 І була ця річ добра в оча́х фараона та в очах усіх його рабів.

Боротьба Йосипа з голодом

 38 І сказав фараон своїм рабам: „Чи зна́йдеться чоловік, як оцей, що Дух Божий у нім?“

 39 І сказав фараон Йосипові: „Що Бог відкрив тобі це все, то немає такого розумного й мудрого, як ти.

 40 Ти бу́деш над домом моїм, а слів твоїх уст буде слухатися ввесь наро́д мій. Тільки троном я буду вищий від тебе“.

 41 І сказав фараон Йо́сипові: „Дивись, — я поставив тебе над усім краєм єгипетським“.

 42 І зняв фараон персня свого з своєї руки, та й дав його на руку Йо́сипову, і зодягнув його в одежу віссо́нну, а на шию йому повісив золотого ланцюга.

 43 І зробив, що він їздив його другим по́возом, і кричали перед обличчям його: „Кланяйтеся!“ І поставив його над усім єгипетським краєм.

 44 І сказав фараон Йосипові: „Я фараон, а без тебе ніхто не підійме своєї руки та своєї ноги в усім краї єгипетськім“.

 45 І назвав фараон ім'я Йосипові: Цофнат-Панеах,[1] і дав йому за жінку Оснату, дочку Поті-Фера, жерця Ону. І Йосип піднявся над єгипетським краєм.

 46 А Йосип був віку тридцяти літ, коли він став перед лицем фараона, царя єгипетського. І пішов Йосип від лиця фараонового, і перейшов через увесь єгипетський край.

 47 А земля в сім літ достатку родила на повні жмені.

 48 І зібрав він усю їжу семи літ, що була в єгипетськім кра́ї, і вмістив їжу по містах: їжу поля міста, що навколо нього, вмістив у ньо́му.

 49 І зібрав Йо́сип збіжжя дуже багато, як мо́рський пісок, аж перестав рахувати, бо не було вже числа.

 50 А Йосипові, поки прийшов рік голодний, уродилися два сини, що вродила йому Осната, дочка Поті-Фера, жерця Ону.

 51 І назвав Йо́сип ім'я́ перворідному: Манасі́я,[2] бо „Бог зробив мені, що я забув усе своє терпіння та ввесь дім мого батька“.

 52 А ймення другому назвав:

  1. Цофнат-Панеах — відгадник таємниць.
  2. Меннашше, Манасія — той, хто дар забуття.