Сторінка:Ivan Ohienko Bible.djvu/680

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана

676

Книга псалмів 17

 22 бо беріг я дороги Господні, і від Бога свого я не відступив,

 23 бо всі Його при́суди передо мною, і не відкидав я від себе Його постано́в!

 24 І був я із Ним непорочний, і стерігся своєї провини,

 25 і Господь заплатив був мені за моєю справедливістю, згідно з чистістю рук моїх перед очима Його.

 26 Із справедливим пово́дишся Ти справедливо, із че́сним — по-че́сному,

 27 із чистим — пово́дишся чисто, а з лукавим — за лукавством його,

 28 бо наро́д із біди Ти спасаєш, а очі зухва́лі принижуєш,

 29 бо Ти світиш мого світильника, Господь — Бог мій, освітлює Він мою те́мряву!

 30 Бо з Тобою поб'ю я ворожого відділа, і з Богом своїм проберусь через мур.

 31 Бог — непорочна дорога Його, слово Господнє очи́щене, щит Він для всіх, хто вдає́ться до Ньо́го!

 32 Бо хто Бог, окрім Господа? і хто скеля, крім нашого Бога?

 33 Цей Бог мене силою опереза́в, і дорогу мою учинив непорочною,

 34 Він зробив мої но́ги, мов у ла́ні, і ставить мене на висо́тах моїх,

 35 мої руки навчає до бо́ю, і на раме́на мої лука мі́дяного напина́є.

 36 І дав Ти мені щит спасі́ння Свого́, а прави́ця Твоя підпирає мене, і чинить великим мене Твоя поміч.

 37 Ти чиниш широким мій крок підо мною, — і сто́пи мої не спіткну́ться.

 38 Женуся я за ворогами своїми, — і їх дожену́, і не верну́ся, аж поки не ви́нищу їх, —

 39 я їх потрощу́, — й вони встати не зможуть, повпадають під ноги мої!

 40 Ти ж для бо́ю мене підпері́зуєш силою, ва́лиш під мене моїх ворохо́бників.

 41 Повернув Ти до мене плечима[1] моїх ворогів, — і понищу нена́висників я своїх!

 42 Кричали вони, — та немає спасителя, взивали до Господа, — і не відповів їм.

 43 І я їх зітру́, як той по́рох на вітрі, як болото на вулицях, їх потопчу́!

 44 Ти від бунту народу мене бережеш, Ти робиш мене головою племе́нам, мені будуть служити наро́ди, яких я не знав!

 45 На вістку про мене — слухня́ні мені, до мене чужи́нці підле́щуються,

 46 в'януть[2] чужи́нці і тремтять у тверди́нях своїх.

  1. Цебто, — вони стали втікати.
  2. Цебто: підупадають, лякаються.