Сторінка:Ivan Ohienko Bible.djvu/694

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана

690

Книга псалмів 34, 35

 20 бо говорять вони не про мир, але на спокі́йних у кра́ї облу́дні слова́ вимишляють,

 21 свої уста на мене вони розкрива́ють, говорять: „Ага, ага! Наші очі це бачили!“

 22 Ти бачив це, Господи, — не помовчи́ ж, Господи, — не віддаляйся від мене!

 23 Устань, і збудися на суд мій, Боже мій і Господи мій, на супере́чку мою,

 24 розсуди Ти мене по Своїй справедливості, Господи, Боже мій, і нехай через мене не тішаться,

 25 нехай не говорять у серці своїм: „Ага, — його маємо ми“, хай не кажуть вони: „Ми його проковтну́ли“.

 26 Нехай посоромляться та застидаються ра́зом, хто з мого нещастя радіє, бодай вбрались у сором та в га́ньбу, хто рота свого розкриває на мене!

 27 Хай співають та звесе ляються ті, хто бажає мені правоти́, і нехай кажуть за́вжди: „Хай буде великий Господь, що миру бажає Своєму рабові!“

 28 А язик мій звіщатиме правду Твою, славу Твою кожен день!

Псалом 35 (36)

 1 Для дириґента хору. Раба Господнього Давида.

 2 Грішне слово безбожного в серці моїм: „Нема страху́ Божого перед очима його“,

 3 бо в очах своїх він до себе підлещується, щоб бу́цім то гріх свій знайти, щоб знена́видіти.

 4 Слова́ його уст — то марно́та й обма́на, перестав він бути мудрим, щоб чинити добро́.

 5 Беззако́нство заду́мує він на посте́лі своїй, стає на дорозі недобрій, не цурається злого.

 6 Господи, — аж до небе́с милосердя Твоє, аж до хмар Твоя вірність,

 7 Твоя справедливість — немов гори Божі,[1] Твої суди — безо́дня велика, люди́ну й худо́бу спасаєш Ти, Господи!

 8 Яка дорога́ Твоя милість, о Боже, і ховаються лю́дські сини в тіні́ Твоїх крил:

 9 вони з ситости дому Твого напо́юються, і Ти їх напува́єш з потока Своїх солодо́щів,

 10 бо в Тебе джере́ло життя, в Твоїм світлі побачимо світло!

 11 Продовж Свою милість на тих, хто знає Тебе, а правду Свою — на людей щиросердих!

 12 Нога пи́шних нехай не наступить на мене, і безбожна рука нехай не викидає мене!

  1. Слово Божий, а часом Господній вживається і для зазначення великости того йменника, при якому стоїть; тому „гори Божі“ — це гори надзвичайно високі, пор. 1 М. 30. 8, Пс. 68. 16.