693
Книга псалмів 37, 38
4 Від гніву Твого нема ці́лого місця на тілі моїм, немає споко́ю в костя́х моїх через мій гріх,
5 бо провини мої переросли́ мою го́лову, як великий тяга́р, вони тяжчі над сили мої,
6 смердять та гниють мої рани з глупо́ти моєї.
7 Ско́рчений я, і над міру похи́лений, цілий день я тиняюсь сумни́й,
8 бо нутро́ моє повне запа́лення, і в тілі моїм нема ці́лого місця.
9 Обезси́лений я й перемучений тяжко, рида́ю від сто́гону серця свого.
10 Господи, всі бажа́ння мої — перед Тобою, зідха́ння ж моє не сховалось від Тебе.
11 Сильно тріпо́четься серце моє, опустила мене моя сила, навіть ясність оче́й моїх — і вона не зо мною.
12 Дру́зі мої й мої при́ятелі поставали здаля́ від моєї біди, а ближні мої поставали опо́даль.
13 Тене́та розставили ті, хто чатує на душу мою, а ті, хто бажає нещастя мені, говорять прокля́ття, і ввесь день вимишляють зрадли́ве!
14 А я, мов глухий, вже не чую, і мов той німий, який уст своїх не відкриває.
15 I я став, мов люди́на, що нічо́го не чує і в у́стах своїх оправда́ння не має,
16 бо на Тебе наді́юся я, Господи, Ти відповіси́, Господи, Боже мій!
17 Бо сказав я: „Нехай не поті́шаться з мене, нехай не несуться вони понад мене, коли послизне́ться нога моя!“
18 Бо я до упадку готовий, і передо мною постійно недуга моя,
19 бо провину свою визнаю́, журюся гріхом своїм я!
20 А мої вороги проживають, міцні́ють, і без причини помно́жилися мої не́други.
21 Ті ж, хто відплачує злом за добро, обчо́рнюють мене, бо женусь за добром.
22 Не покинь мене, Господи, Боже мій, не віддаляйся від мене,
23 поспіши мені на допомогу, Господи, — Ти спасі́ння моє!
1 Для дириґента хору. Єдуту́на. Псалом Давидів.
2 Я сказав: „Пильнувати я буду доро́ги свої, щоб своїм язико́м не грішити, накладу я вузде́чку на уста свої, поки передо мною безбожний.
3 Занімів я в мовча́нні, замовк про добро, а мій біль був подра́жнений.
4 Розпалилося серце моє у моє́му нутрі,
