694
Книга псалмів 38, 39
палає огонь від мого розду́мування. Я став говорити своїм язико́м:
5 „Повідоми́ мене, Господи, про кінець мій та про днів моїх міру, яка то вона, — нехай знаю, коли я помру́!“
6 Ось відмі́ряв долонею Ти мої дні, а мій вік — як ніщо́ проти Тебе, і тільки марно́та сама — кожна люди́на жива! Се́ла.
7 У темно́ті лиш ходить люди́на, клопо́четься тільки про ма́рне: грома́дить вона, — та не знає, хто зво́зити буде оте!
8 А тепер на що́ маю наді́ятись, Господи? Надія моя — на Тебе вона!
9 Від усіх моїх про́гріхів ви́зволи мене, не чини мене по́сміхом для нерозумного!
10 Занімі́в я та уст своїх не відкриваю, бо Ти те вчинив, —
11 забери Ти від мене Свій до́торк, від порази Твоєї руки я кінчаюсь.
12 Ти караєш люди́ну докорами за беззако́ння, Ти знищив, як міль, прива́бність її, — кожна люди́на — направду марно́та! Се́ла.
13 Вислухай, Господи, молитву мою, і почуй блага́ння моє, не будь мовчазни́й до моєї сльози́, бо прихо́дько я в Тебе, мандрівни́к, як батьки́ мої всі!
14 Відверни гнів від мене — і я підкріплю́ся, перше ніж відійду́, — і не буде мене!
1 Для дириґента хору. Псалом Давидів.
2 Непохитно наді́юсь на Господа, і Він прихилився до мене, і блага́ння моє Він почув.
3 Витяг мене Він із згу́бної ями, із багна́ болоти́стого, і поставив на скелі ноги мої, і зміцнив мої сто́пи,
4 і дав пісню нову́ в мої уста, для нашого Бога хвалу́, — нехай бачать багато-хто й по́страх хай мають, і хай вони мають надію на Господа!
5 Блаженна люди́на, що Бога вчинила своєю тверди́нею, і не зверта́лась до пи́шних та тих, що вони до неправди схиляються!
6 Багато вчинив Ти, о Господи, Боже мій, Твої чу́да й думки Твої — тільки про нас, нема Тобі рівного! Я хотів би все це показати й про це розказати, та воно численні́ше, щоб можна його розпові́сти.
7 Жертви й прино́шення Ти не схотів, Ти розкрив мені уші, цілопа́лення й жертви покутної Ти не жадав.
