727
Книга псалмів 78, 79
9 Поможи нам, Боже нашого спасі́ння, ради слави Йме́ння Твого, і збережи́ нас, і прости наші гріхи ради Ймення Свого́!
10 Чого будуть казати пога́ни: „Де їхній Бог?“ Нехай в наших оча́х між наро́дами стане відо́мою помста за проли́ту кров Твоїх рабів,
11 нехай перед лице Твоє ді́йде стогін в'я́зня! За великістю сили раме́на Твого збережи на смерть прироко́ваних![1]
12 А нашим сусідам верни семикра́тно на лоно їхнє їхню нару́гу, якою Тебе зневажа́ли, о Господи!
13 А ми, Твій наро́д і отара Твого пасови́ська, будем дя́кувати Тобі вічно, будем оповіда́ти про славу Твою з роду в рід!
1 Для дириґента хору. На „Лілеї“. Свідо́цтво. Псалом Асафів.
2 Па́стирю Ізраїлів, — послухай же, Ти, що прова́диш, немов ту отару, Йо́сипа, що на Херувимах сидиш, — появися
3 перед обличчям Єфре́ма, і Веніями́на, і Манасі́ї! Пробуди Свою силу, і прийди, щоб спасти нас!
4 Боже, приверни нас, і хай засяє обличчя Твоє, — й ми спасе́мось!
5 Господи, Боже Савао́те, — доки будеш Ти гні́ватися на молитву наро́ду Свого?
6 Ти вчинив був, що їли вони слізний хліб,[2] і їх напоїв Ти сльоза́ми великої міри.
7 Ти нас положи́в супере́чкою нашим сусідам, і насміхаються з нас неприя́телі наші.
8 Боже Савао́те, — приверни́ нас, і хай засяє обличчя Твоє, — й ми спасемось!
9 Виногра́дину Ти переніс із Єгипту, Ти вигнав наро́ди — й її посадив,
10 Ти ви́порожнив перед нею,— і закорени́ла коріння своє, й перепо́внила край,
11 гори покрилися тінню її, а ві́ття її — Божі ке́дри,
12 аж до моря галу́зки її посилаєш, а па́рості її — до ріки́!
13 Але́ нащо вилім зробив Ти в горо́жі її, — і всі нищать її, хто прохо́дить дорогою?
14 Гризе її вепр лісови́й, і звіри́на польова́ виїдає її!
15 Боже Саваоте, — вернися ж, споглянь із небе́с і побач, і відві́дай цього́ виногра́дника,
16 і охорони його, якого насадила прави́ця Твоя, і галу́зку, яку Ти для Себе зміцни́в!
