Сторінка:Ivan Ohienko Bible.djvu/768

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана

764

Книга псалмів 118, 119

 160 Правда — підва́лина слова Твого, а при́суди правди Твоєї — навіки.

Шін

 161 Безневи́нно вельмо́жі мене переслі́дують, та серце моє Твого слова боїться.

 162 Радію я словом Твоїм, ніби здо́бич велику знайшов.

 163 Я неправду нена́виджу й бри́джуся нею, — покохав я Зако́на Твого́!

 164 Сім раз денно я сла́влю Тебе через при́суди правди Твоєї.

 165 Мир великий для тих, хто кохає Зако́на Твого, — і не мають вони спотика́ння.[1]

 166 На спасі́ння Твоє я наді́юся, Господи, і Твої заповіді вико́ную.

 167 Душа моя де́ржить свідо́цтва Твої, і я сильно люблю́ їх.

 168 Я держу́ся нака́зів Твоїх та свідо́цтв Твоїх, бо перед Тобою мої всі доро́ги!

Тав

 169 Блага́ння моє хай набли́зиться перед лице Твоє, Господи, за словом Своїм подай мені розуму!

 170 Нехай при́йде молитва моя перед лице Твоє, — за словом Своїм мене ви́зволь!

 171 Нехай у́ста мої вимовля́ють хвалу́, бо уста́вів Своїх Ти навчаєш мене.

 172 Хай язик мій звіща́тиме слово Твоє, бо всі Твої за́повіді — справедли́вість.

 173 Нехай буде рука Твоя в поміч мені, бо я вибрав нака́зи Твої.

 174 Я пра́гну спасі́ння Твого, о Господи, а Зако́н Твій — то ро́зкіш моя!

 175 Хай душа моя буде жива́, і хай сла́вить Тебе, а Твій при́суд нехай допоможе мені!

 176 Я блукаю, немов та овечка загу́блена, — пошукай же Свого раба, бо я не забув Твоїх за́повідей!

Псалом 119 (120)

 1 Пісня проча́н. Я кликав до Господа в го́рі своїм, — і Він мене ви́слухав, —

 2 Господи, ви́зволь же душу мою від губи́ неправди́вої, від язика́ зрадли́вого!

 3 Що́ Тобі дасть, або що́ для Тебе дода́сть лукавий язик? —

 4 Заго́стрені стрі́ли поту́жного із ялівце́вим вугі́ллям!

 5 Горе мені, що заме́шкую в Ме́шеху, що живу́ із шатра́ми Кеда́ру!

 6 Довго душа моя перебува́ла собі разом з тими, хто нена́видить мир:

 7 я — за мир, та коли говорю́, то вони — за війну́!

  1. Спотика́ння — спокуса, завада, провина, гріх.