766
Книга псалмів 123-127
5 душу нашу тоді перейшла б та бурхли́ва вода!
6 Благослове́нний Госпо́дь, що не дав нас на здо́бич для їхніх зубі́в!
7 Душа наша, як птах, урятува́лась із сільця́ птахоло́вів, — сільце́ розірва́лось, а ми врятува́лись!
8 Наша поміч — ув Імені Господа, що вчинив небо й землю!
1 Пісня проча́н. Ті, хто наді́ю складає на Господа́, вони як Сіо́нська гора́, яка не захита́ється, яка буде стоя́ти пові́к!
2 Єрусали́м, — го́ри круг ньо́го, а Госпо́дь круг наро́ду Свого відтепе́р й аж наві́ки!
3 Не спочине бо бе́рло нече́стивих на долі пра́ведних, щоб пра́ведні не простягли́ своїх рук до неправди.
4 Зроби ж, Господи, до́бре для добрих, та для простосе́рдих!
5 Тих же, що збо́чують на свої манівці́, — нехай їх прова́дить Господь разом із беззако́нцями! Мир на Ізра́їля!
Пісня проча́н. Як вертався Госпо́дь із поло́ном Сіону, то були́ ми немо́в би у сні.
2 Наші у́ста тоді були́ повні весе́лощів, а язик наш — співа́ння! Казали тоді між наро́дами: Велике вчини́в Господь з ними!“
3 Велике вчини́в Господь з нами, — були ра́дісні ми!
4 Вернися ж із нашим поло́ном, о Господи, немо́в ті джере́ла, на пі́вдень!
5 Хто сіє з слізьми́, зо спі́вом той жне:
6 все хо́дить та плаче, хто но́сить торби́ну насіння на по́сів, — та ве́рнеться з співом, хто но́сить снопи́ свої!
1 Пісня проча́н. Соломо́нова. Коли дому Госпо́дь не буду́є, даре́мно працюють його будівни́чі при ньому! Коли мі́ста Господь не пильну́є, — даремно сторо́жа чува́є!
2 Даре́мно вам ра́но вставати, допі́зна сидіти, їсти хліб загорьо́ваний, — Він і в спанні́ подасть другові Своє́му!
3 Діти — спа́дщина Господнє, плід утро́би — нагоро́да!
4 Як стрі́ли в руках того ве́летня, так і сини́ молоді́:
5 блаженний той муж, що сагайдака́ свого ними напо́внив, — не бу́дуть такі посоро́млені, коли в брамі вони говори́тимуть із ворога́ми!
1 Пісня проча́н. Блаже́н кожен, хто боїться Господа, хто хо́дить путя́ми Його!
