767
Книга псалмів 127-130
2 Коли труд своїх рук будеш їсти, — блаже́н ти, і до́бре тобі!
3 Твоя жінка в кута́х твого дому — як та виногра́дина плі́дна, твої діти навко́ло твого стола́ — немов саджанці́ ті оли́вкові!
4 Оце так буде поблагосло́влений муж, що боїться він Господа!
5 Нехай поблагосло́вить тебе Господь із Сіо́ну, — і побачиш добро́ Єрусалиму по всі́ дні свого життя,
6 і побачиш ону́ків своїх! Мир на Ізраїля!
1 Пісня проча́н. Багато гноби́ли мене від юна́цтва мого́, — нехай но Ізраїль пові́сть!
2 Багато гноби́ли мене від юна́цтва мого́, та мене не поду́жали!
3 Ора́ли були́ на хребті́ моїм плугатарі́, поклали вони довгі бо́розни,
4 та Господь справедливий, — Він шну́ри безбожних порва́в!
5 Нехай посоро́млені бу́дуть, і хай повідступа́ють назад усі ті, хто Сіона нена́видить!
6 Бодай стали вони, як трава на даха́х, що всихає вона, поки ви́росте,
7 що нею жмені своєї жнець не напо́внить, ані обере́мка свого в'яза́льник,
8 і не скаже прохо́жий до них: „Благослове́ння Господнє на вас, благословля́ємо вас Ім'я́м Господа!“
1 Пісня проча́н. З глибини́ я взива́ю до Тебе, о Господи:
2 Господи, ночуй же мій голос! Нехай уші Твої будуть чу́лі на голос блага́ння мого́!
3 Якщо, Господи, бу́деш зважа́ти на беззако́ння, — хто всто́їть, Влади́ко?
4 Бо в Тебе проба́чення, щоб боятись Тебе.
5 Я наді́юсь на Господа, має надію душа моя, і на слово Його я впова́ю.
6 Виглядає душа моя Господа більш, ніж пора́нку сторо́жа, що до ранку вона стереже́.
7 Хай наді́ю[1] складає Ізра́їль на Господа, бо з Господом милість, і велике визво́лення з Ним,
8 і Ізра́їля ви́зволить Він від усіх його про́гріхів!
1 Пісня прочан. Давидова. Господи, серце моє не пишни́лось, і очі мої не підно́сились, і я не ганя́всь за реча́ми, що більші й дивніші над мене!
2 Таж я втихоми́рював і заспоко́ював душу свою, як дитя,
- ↑ За текстом грецьким; за єврейським: Чекай, Ізраїлю, Господа!
