768
Книга псалмів 130-132
від перс мами своєї відлу́чене, як дити́на відлу́чена в мене душа моя!
3 Хай наді́ю складає Ізраїль на Господа відтепе́р аж наві́ки!
1 Пісня проча́н. Згадай, Господи, про Давида, про всі його му́ки,
2 що клявсь Господе́ві, присяга́вся був Сильному Якова[1]:
3 „Не ввійду́ я в наме́т свого дому, не зійду́ я на ложе постелі своєї,
4 не дам сну своїм о́чам, дріма́ння пові́кам своїм,
5 аж поки не знайду́ я для Господа місця, місця перебува́ння для Сильного Якова“![1]
6 Ось ми чули про Нього в Ефра́фі,[2] на Яа́рських полях ми знайшли Його.
7 Увійдім же в мешка́ння Його, поклоні́мось підні́жкові ніг Його!
8 Встань же Господи, йди до Свого відпочи́нку, Ти й ковчег сили Твоєї!
9 Священики Твої хай зодя́гнуться в правду, і будуть співати Твої богобі́йні!
10 Ради Давида, Свого раба, не відве́ртай лиця́ від Свого́ помаза́нця.
11 Господь присягнув був Давидові правду, і не відступить від неї: „Від пло́ду утро́би твоєї Я посаджу́ на престолі твоїм!
12 Якщо бу́дуть сино́ве твої пильнува́ти Мого́ заповіта й свідо́цтва Мого, що його Я навча́тиму їх, то й сини їхні на вічні віки́ будуть сидіти на троні твоїм!“
13 Бо вибрав Сіо́на Госпо́дь, уподо́бав його на осе́лю Собі:
14 „То місце Мого відпочинку на вічні віки́, пробуватиму тут, бо його уподо́бав, —
15 пожи́ву його щедро благословлю́, і хлібом убогих його нагоду́ю!
16 Священиків його зодягну́ у спасі́ння, а його богобійні співатимуть радісно.
17 Я там ви́рощу рога[3] Давидового, для Свого помаза́нця вготую світи́льника, —
18 ворогів його со́ромом позодяга́ю, а на ньому корона його буде ся́яти“!
1 Пісня проча́н. Давидова. Оце яке добре та гарне яке, — щоб жи́ти братам одноку́пно!
2 Воно — як та добра оли́ва на го́лову, що сплива́є на бо́роду, Ааро́нову бо́роду, що спливає на кі́нці одежі його!
