774
Книга псалмів 140-142
7 Як дро́ва руба́ють й розко́люють їх на землі, так розки́дані наші кістки́ над отво́ром шео́лу.
8 Бо до Тебе, о Господи, Владико, мої очі, на Тебе наді́юсь — не зруйно́вуй мого життя!
9 Бережи Ти від па́стки мене, що на мене поставили, та від тене́т переступників!
10 Хай безбожні попа́дають ра́зом до сі́тки своєї, а я промину́!
1 Псалом навча́льний, Давида, коли він був у печері. Молитва.
2 Мій голос до Господа, — я кличу, мій голос до Господа, — я блага́ю!
3 Перед обличчям Його вилива́ю я мову свою, про недолю свою я розка́зую перед обличчям Його́,
4 коли́ омліва́є мій дух у мені. А Ти знаєш дорогу мою: на дорозі, якою ходжу́, па́стку для мене сховали!
5 Право́руч поглянь і побач: немає ніко́го знайо́мого, загинув приту́лок від мене, ніхто не питає за душу мою.
6 Я кличу до Тебе, о Господи, я кажу́: „Ти моє пристано́вище, доля моя у країні живих!“
7 Прислу́хайся ж Ти до блага́ння мого́, бо зробився я зо́всім нужде́нний! Визволь мене від моїх переслі́дників, бо стали сильніші від мене вони!
8 Ви́веди душу мою із в'язни́ці, щоб сла́вити Йме́ння Твоє! Праведні ото́чать мене, як учи́ниш добро надо мною!
1 Псалом Давидів. Господи, вислухай молитву мою, почуй блага́ння моє в Своїй вірності, у правді Своїй обізви́ся до мене!
2 І на суд не вступай із рабом Своїм, — бо жоден живий перед обличчям Твоїм справедли́вим не буде!
3 Бо неприятель переслідує душу мою, то́пче живую[1] мою до землі. Посадив мене в те́мряву, як мерці́в цього світу!
4 Омліває мій дух у мені, кам'яні́є в нутрі́ моїм серце моє.
5 Я згадую дні старода́вні, над усі́ми Твоїми чинами розду́мую, говорю́ про діла́ Твоїх рук.
6 Я ру́ки свої простягаю до Тебе, душа моя пра́гне Тебе, як ́ пересо́хла земля! Се́ла.
7 Поспіши́ мене ви́слухати, Господи, — дух мій кінча́ється! Не ховай Ти від мене обличчя Свого́, і нехай я не бу́ду подібний до тих, хто схо́дить до гро́бу!
- ↑ Живая моя, єврейське chajjati — це синонім душі.
