773
Книга псалмів 139, 140
2 Ви́зволь мене від люди́ни лихо́ї, о Господи, бережи мене від наси́льника,
3 що в серці своїм замишляють злі речі, що ві́йни щодня виклика́ють!
4 Вони го́стрять свого язика́, як той вуж, отру́та гадю́ча під їхніми у́стами! Се́ла.
5 Пильнуй мене, Господи, від рук нечести́вого, бережи мене від наси́льника, що заду́мали сто́пи[1] мої захита́ти»
6 Чванли́ві сховали на мене тене́та та шну́ри, розтягли́ свою сі́тку при сте́жці, сільця́ розмістили на ме́не! Се́ла.
7 Я сказав Господе́ві: „Ти Бог мій, — почуй же, о Господи, голос блага́ння мого!“
8 Господи, Владико мій, сило мого спасі́ння, що в день бо́ю покрив мою го́лову, —
9 не виконай, Господи, бажань безбожного, не здійсни́ його за́думу! Се́ла.
10 Бода́й голови́ не підне́сли всі ті, хто мене оточи́в, бодай зло[2] їхніх уст їх покрило!
11 Хай при́сок на них упаде́, нехай кине Він їх до огню́, до прова́лля, щоб не встали вони!
12 Злоязи́чна люди́на — щоб міцно́ю вона не була́ на землі, люди́на насильства — бодай лихо спійма́ло її, щоб попхну́ти на поги́біль!
13 Я знаю, що зробить Господь правосу́ддя убогому, при́суд правдивий для бідних, —
14 тільки праведні дя́кувати будуть Іме́нню Твоєму, невинні сидітимуть перед обличчям Твоїм!
1 Псалом Давидів. Господи, кли́чу до Тебе, — поспіши́ся до мене, почуй же мій голос, як кли́чу до Тебе!
2 Нехай ста́не молитва моя як кади́ло перед лицем Твоїм, підно́шення рук моїх — як жертва вечі́рня!
3 Поклади, Господи, сторо́жу на у́ста мої, стережи́ двері губ моїх!
4 Не дай нахиля́тися серцю моєму до речі лихо́ї, — щоб учи́нки робити безбо́жністю, із людьми, шо чинять пере́ступ, і щоб не ласува́вся я їхніми присма́ками!
5 Як праведний вра́зить мене, — то це милість, а доко́рить мені, — це оли́ва на го́лову, її не відкине моя голова, бо ще і молитва моя проти їхнього зла.
6 Їхні су́дді по скелі розки́дані, та слова́ мої вчують, бо приємні вони.
