772
Книга псалмів 138, 139
2 Ти знаєш сиді́ння моє та встава́ння моє, думку мою розумієш здале́ка.
3 Доро́гу мою та лежа́ння моє виміря́єш, і Ти всі путі́ мої знаєш, —
4 бо ще сло́ва нема на моїм язиці́, а вже, Господи, знаєш те все!
5 Оточи́в Ти мене ззаду й спере́ду, і руку Свою надо мною поклав.
6 Дивне знання́ над моє розумі́ння, високе воно, — я його не подола́ю!
7 Куди я від Духа Твого піду́, і куди я втечу́ від Твого лиця?
8 Якщо я на небо зійду́, — то Ти там, або постелю́ся в шео́лі — ось Ти!
9 Понесу́ся на кри́лах зірни́ці, спочи́ну я на кінці моря,
10 — то рука Твоя й там попрова́дить мене, і мене буде трима́ти прави́ця Твоя!
11 Коли б я сказав: „Тільки те́мрява вкриє мене, і ніч — світло для мене“,
12 то мене не закриє від Тебе і те́мрява, і ніч буде світити, як день, і темно́та — як світло!
13 Бо Ти вчинив нирки мої, Ти ви́ткав мене в утро́бі матері моєї, —
14 Прославляю Тебе, що я дивно утво́рений! Дивні діла́ Твої, і душа моя відає ве́льми про це!
15 І кості мої не сховались від Тебе, бо я вчи́нений був в укритті́, я ви́тканий був у глиби́нах землі!
16 Мого за́родка бачили очі Твої, і до книги Твоєї записані всі мої члени та дні, що в них були вчи́нені, коли жодного з них не було́...
17 Які дорогі́ мені стали думки́ Твої, Боже, як побі́льшилося їх число,-
18 перелі́чую їх, — численні́ші вони від піску́! Як пробу́джуюся, — то я ще з Тобою.
19 Якби, Боже, врази́в Ти безбожника, а ви, кровожерці, відступітесь від мене!
20 Вони називають підсту́пно Тебе, Твої вороги на марно́ту пускаються!
21 Отож, ненави́джу Твоїх ненави́сників, Господи, і Твоїх заколо́тників бри́джусь:
22 повною не́навистю я нена́виджу їх, вони стали мені ворогами!
23 Ви́пробуй, Боже, мене, — і пізнай моє серце, досліди́ Ти мене, — і пізнай мої за́думи,
24 і побач, чи не йду я дорогою злою, і на вічну дорогу мене попрова́дь!
1 Для дириґента хору. Псалом Давидів.
