Сторінка:Ivan Ohienko Bible.djvu/789

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана

785

Книга приповістей Соломонових 5, 6

 8 віддали́ ти від неї дорогу свою, і не зближа́йсь до дверей її дому,

 9 щоб слави своєї ти іншим не дав, а роки свої — для жорстокого,

 10 щоб чужі не наси́тились сили твоєї й маєтку твого́ в чужім домі!

 11 І будеш стогнати при своєму кінці́, як знемо́жеться тіло твоє й твої сили,

 12 і скажеш: „Як нена́видів я те напу́чування, а карта́ння те серце моє відкидало!

 13 І не слухав я голосу своїх учителі́в, і уха свого не схиля́в до наставників.

 14 Тро́хи не був я при кожному злому, в сере́дині збору й громади!“

 15 Пий воду з криниці своєї, і теку́че з свого коло́дязя:

 16 чи ж мають на вулицю вилиті бути джере́ла твої, а на площі — потоки твоєї води? —

 17 Нехай вони будуть для тебе, для тебе самого, а не для чужих із тобою!

 18 Хай твоє джерело́ буде благослове́нне, і радій через жінку твоїх юних літ, —

 19 вона ла́ня любовна та се́рна прекрасна, її пе́рса напоять тебе кожноча́сно, — впивайся ж наза́вжди коха́нням її!

 20 І на́що, мій сину, ти маєш впиватись блудни́цею, і на́що ти бу́деш приго́ртати груди чужи́нки?

 21 Бож перед очима Господніми всі дороги люди́ни, і стежки́ її всі Він рівняє:

 22 власні провини безбожного схо́плять його, і поворо́ззям свого гріха буде зв'я́заний він,

 23 помиратиме він без напу́чування, і буде блукати в великій глупо́ті своїй!

Не ручи́сь за чужого

6 Мій сину, якщо поручи́вся ти за свого бли́жнього, дав руку свою за чужо́го, —

 2 ти попався до па́стки з-за слів своїх уст, схо́плений ти із-за слів своїх уст!

 3 Учини тоді це, сину мій, та рятуйсь, бо впав ти до рук свого бли́жнього: іди, впади в по́рох, і на ближніх своїх напира́й,

 4 не дай сну своїм о́чам, і дріма́ння пові́кам своїм,

 5 рятуйся, як се́рна, з руки́, і як птах із руки птахоло́ва!

Ліни́вство веде́ до злиднів

 6 Іди до мурашки, ліню́ху, поглянь на дороги її — й помудрій:

 7 нема в неї воло́даря, ані уря́дника, ані прави́теля;

 8 вона загото́влює літом свій хліб, збирає в жнива́ свою ї́жу.